Творення складних слів. Авторська казка. 

Вода

Сніг

Понад 150 років тому в селі Нагуєвичах, що неподалік від Львова, народився Іван Франко — майбутній геній.

Спочатку хлопчик навчався в початковій школі сусіднього села. Він був дуже здібним: за два роки натренувався читати українською, німецькою та польською мовами (розповідають, що українською навчився читати за десять днів!).

Згодом Іван учився в школі в Дрогобичі, пізніше — у гімназії в цьому ж місті. Викладали в гімназії польською мовою. Юнак за підсумками навчального року став найкращим учнем.

Мав унікальну пам’ять. Наприклад, знав напам’ять усього «Кобзаря» Тараса Шевченка, домашню роботу з польської мови робив у віршах, перекладав із давньогрецької твори Гомера та Софокла.

Учився так, що знань вистачало, щоб підзаробляти грошей, навчаючи інших (отримував платню за приватні уроки). Став фінансово незалежним від батьків. На зароблені гроші купував книжки й ще більше вчився.

На момент закінчення гімназії молодий Франко мав у своїй особистій бібліотеці понад 500 томів українських і зарубіжних авторів (у Дрогобичі на той час не було жодної бібліотеки й лише деякі з викладачів мали власні невеличкі книгозбірні).

Закінчив два університети — Львівський і Чернівецький. Здобув почесне звання доктора філософії в ще двох університетах — Харківському й Віденському (в Австрії).

Писав вірші, прозу, п’єси, наукові статті з різних галузей — літературознавства, історії, економіки, мистецтвознавства… Після себе залишив 100 томів власних творів різними мовами.

Мав ідеальний слух і прекрасний голос. Розповідають, що видатний композитор Микола Лисенко записував музику зі співів Івана Франка.

Здавна існував звичай називати дитину іншим, «домашнім» іменем, щоб захистити її від нечистої сили. Івана Франка в дитинстві кликали Мироном. Письменник був «малим Мироном» приблизно до навчання в початковій школі. Згодом це ім’я стало улюбленим псевдонімом Івана Франка. Воно існувало в різних варіантах: Мирон, Мирон***, Мирон Сторож, Мирон Ковалишин, Myron тощо.