Комунікація
Інформація
Мовні засоби
Стратегії мовленнєвої взаємодії
Стратегія — це заздалегідь продуманий загальний план дій, спрямований на досягнення певної мети. У мовленні стратегія — це спосіб побудови спілкування, який допомагає найкраще донести свою думку, враховуючи ситуацію, співрозмовника та бажаний результат. Правильно обрана стратегія мовленнєвої взаємодії допомагає ефективно досягти поставленої мети — переконати, пояснити, домовитися, попросити, поінформувати тощо.
Вона реалізується через низку тактичних кроків:
Формулювання мовленнєвого наміру (що саме ми хочемо зробити — звернутися з проханням, висловити подяку, дати пораду, зробити зауваження, поставити запитання тощо).
Визначення обсягу інформації, яка потрібна для реалізації цього наміру (чи буде це коротке повідомлення, чи розгорнуте пояснення).
Планування формату донесення інформації (усно чи письмово, у формі монологу чи діалогу).
Вибір стилю викладу інформації (розмовний, офіційно-діловий, публіцистичний тощо).
Визначення жанру (гасло, приватне повідомлення, звернення, пост у соцмережі, лист, публічний виступ тощо).
Стратегія також передбачає використання мовних і позамовних засобів спілкування.
- Мовна комунікація — це вербальне спілкування, яке включає говоріння та слухання.
- Позамовна комунікація — це невербальні засоби: міміка, жести, інтонація, паузи, поза, зовнішній вигляд, манери.
Приклад реалізації стратегії мовленнєвої взаємодії:
Ситуація: Учень хоче попросити у вчителя дозволу перескласти контрольну роботу, бо хворів.
- Мовленнєвий намір: Попросити про повторне складання контрольної.
- Обсяг інформації: Коротке, але ввічливе обґрунтування (вказати причину відсутності).
- Формат донесення: Усне звернення, особисто, до початку уроку.
- Стиль викладу: Офіційно-діловий з елементами ввічливості.
- Жанр: Приватне усне звернення.
Текст звернення: «Добрий день, пані Олено! Я хотів би перепросити за пропущену контрольну з української мови. Я хворів — маю довідку. Чи можу я перескласти роботу в зручний для вас час?»
Позамовні засоби: Учень говорить спокійно, із повагою, дивиться у вічі, використовує стриману жестикуляцію, чемно усміхається.
Види запиту для пошукової системи
Пошуковий запит — це слово або фраза, які вводить користувач пошукової системи (Google, Bing або інше) для отримання відповідних результатів. За допомогою таких слів і фраз можна дізнатися практично будь-яку інформацію. Запити бувають різними залежно від того, що саме ми хочемо знайти. Ось основні види:
- Навігаційний запит – пошук конкретного сайту або сторінки. Приклад: «офіційний сайт Національної бібліотеки України».
- Інформаційний запит – потреба дізнатися більше про щось, знайти факти, пояснення чи інструкції. Приклад: «як виростити лимонне дерево вдома», «історія Київської Русі», «біографія Лесі Українки».
- Транзакційний запит – потреба щось зробити: купити, завантажити, забронювати. Приклад: «купити квитки на концерт», «скачати безкоштовно реферат про козацтво».
- Локальний запит – пошук конкретної місцевості чи об’єкта поблизу. Приклад: «спортзал поруч», «музеї у Львові», «кав’ярня в центрі Києва».
Правила формулювання запитів для пошукових систем:
Пишіть коротко і зрозуміло.
Використовуйте ключові слова, без зайвих слів («купити підручник 7 клас математика», а не «де б мені купити підручник з математики для сьомого класу»).
Якщо потрібно точну фразу, беріть її в лапки («походження козацтва»).
Додавайте важливі уточнення: рік, місце, автора тощо.
Використовуйте мову, якою ви хочете отримати відповідь (українською, англійською тощо).
Промти для Штучного інтелекту (ШІ) — це не просто короткі текстові підказки, це інструкції для ШІ, які допомагають зосередити його на конкретній задачі.
Правила формулювання запитів для ШІ:
Ставте чітке і конкретне запитання. Приклад: «Поясни, що таке метафора простими словами».
Якщо треба приклади або структуру (план, таблицю), одразу це вкажіть. Приклад: «Склади короткий план доповіді про Інтернет-безпеку для 7 класу».
Якщо потрібна певна форма відповіді (коротко, у вигляді списку, презентації), скажіть про це.
Уникайте загальних запитів типу «розкажи щось цікаве» — краще уточнити, про що саме ви хочете дізнатися.
Взаємозв’язки іменних частин мови
Іменні частини мови — це іменник, прикметник, числівник і займенник. Вони тісно пов’язані між собою, тому що допомагають описувати предмети, їхні ознаки, кількість та вказувати на них. Прикметники, числівники та займенники найчастіше зв’язуються з іменниками: допомагають точніше описати, скільки предметів або які вони. Приклад: Його три нові книги. Усі разом вони узгоджуються між собою в роді, числі та відмінку.
- Іменник ←→ Прикметник (через субстантивацію й ад’єктивацію)
- Іменник ←→ Числівник (особливо у кількісних значеннях)
- Прикметник ←→ Числівник (порядкові числівники мають прикметникові ознаки)
- Займенник взаємодіє з усіма, замінюючи їх
Рекламна листівка
Рекламна листівка – це невеликий інформаційний матеріал, який використовується для поширення інформації про товари й послуги. Листівки часто розповсюджуються в громадських місцях, наприклад, на вулицях, у магазинах, у поштових скриньках тощо. Метою рекламної листівки є привернення уваги потенційного покупця до послуги або товару, інформування про його переваги та мотивування на покупку. Рекламні листівки можуть привернути увагу потенційного покупця завдяки яскравому дизайну, привабливому заголовку, унікальній пропозиції та чіткої інформації про товар або послугу. Вони також можуть містити купони, знижки та інші стимули для покупки, що може призвести до збільшення продажів.
Правила дизайну для листівок:
- Головне послання розміщуємо у верхній лівій частині. Далі зазначаємо уточнення, другорядну інформацію.
- Можна використовувати римовані слогани, короткі девізи, фрагменти легенд, гасла – те, що простіше сприймається і ментально, і візуально.
- Не передайте куті меду з кольорами. Листівка повинна бути такою, що запам’ятовується, але не надто яскравою. Все, як кажуть, в міру й зі смаком.
- Поміркуйте над шрифтом і його розміром.
- Перевірте грамотність написаного.
- Зазначте контактну інформацію: телефони, адреси, корисні сайти тощо.
Всесвітній день читання вголос
Всесвітній день читання вголос відзначають щороку в першу середу лютого. Це міжнародне свято було започатковане у 2010 році освітнім проєктом «LitWorld», і сьогодні його підтримують мешканці понад 170 країн. Мета свята — популяризувати читання вголос як важливу частину розвитку мовлення, комунікативних навичок та культури читання.
У різних країнах світу День читання вголос має свої особливості:
США. У США це одне з наймасовіших книжкових свят. Його святкують у школах, бібліотеках, книгарнях і навіть на вулицях. Часто до заходів долучаються відомі актори, автори та громадські діячі, які читають дітям книжки. У Нью-Йорку, наприклад, проводять читання з участю знаменитостей, що робить свято особливо привабливим для молоді.
Індія. У школах Індії читають не лише казки, а й традиційні народні історії різними мовами, щоб показати багатокультурність країни. У багатьох селах учні читають вголос старшим мешканцям, а старші — дітям, створюючи міжпоколіннєвий діалог через літературу.
Кенія. Тут у День читання вголос акцент роблять на просвітницькій місії: волонтери приходять до сільських шкіл і читають дітям книжки, часто ті, яких у бібліотеках немає. Також проводяться мандрівні читання, під час яких книжки везуть у віддалені райони.
Фінляндія. У Фінляндії День читання вголос поєднується з програмами підтримки родинного читання. У багатьох містах бібліотеки організовують спеціальні події, де батьки читають разом із дітьми, а також обговорюють, як розвивати звичку читати вдома.
Колумбія. У цій країні проводять вуличні читання: волонтери та вчителі читають книжки вголос просто неба — в парках, на ринках, у транспорті. Це допомагає залучити до читання людей, які зазвичай не мають доступу до бібліотек або книжкових магазинів.
Кожна країна адаптує святкування до своїх культурних реалій, і це показує, як читання об’єднує людей у різних куточках світу, розвиває мовлення та творить спільноти навколо книги.
Завантажити Довідник Модуль 4.4