Комунікація
Інформація
Мовні засоби
Косплей
Косплей (скорочено від англ. costume play — «костюмована гра») — це один із видів виступу або перформансу, у якому учасники перевтілюються в персонажів із фільмів, мультфільмів, коміксів, відеоігор, книг або навіть з історії. Косплеєри не просто надягають костюм — вони намагаються стати своїм героєм: копіюють зовнішність, поведінку, мову, рухи, міміку, характер.
Хоч сучасний косплей найчастіше повʼязують із японською культурою — аніме, манґою, ігровими персонажами, — вперше подібна костюмована гра зʼявилася ще в 1939 році в США, коли один з відвідувачів науково-фантастичної виставки прийшов у костюмі персонажа зі старого фільму. Проте вибух популярності косплею відбувся вже у Японії в 1980-х роках, де фанати аніме почали масово створювати костюми улюблених героїв. Звідти це явище поширилося по всьому світу.
Як косплеєри готують свій перформанс:
самостійно шиють костюми, або виготовляють їх з підручних матеріалів (наприклад, дівчина, перевдягнена в Кікі з мультфільму Хаяо Міядзакі «Відьмочка Кікі», у червоній сукні, з мітлою та чорним котиком на плечі);
створюють аксесуари — мечі, маски, перуки, прикраси (наприклад, хлопець у обладунках, як у Ґеральта з Рівії з гри «Відьмак», із срібним мечем і білим волоссям);
роблять макіяж і навіть іноді тренуються говорити або рухатись як їхній герой.
Сучасні косплеєри в усьому світі перевтілюються у Гаррі Поттера, Людину-павука, Ельзу з «Холодного серця», Наруто, Пікачу, Дарт Вейдера, Лего-фігурку або навіть в українських козаків!
Косплеєрів можна зустріти:
на фестивалях коміксів (Comic Con);
на аніме-форумах;
у парках, на вулицях під час тематичних заходів;
в інтернеті — у відео, фото та блогах.
Чому косплей є таким популярним серед підлітків та дорослих?
Тому що косплей — це:
хобі;
творчість;
самовираження;
гра у театр без сцени;
спосіб познайомитися з іншими фанатами.
Безпечна поведінка в інтернеті
Користуючись будь-яким ресурсом у мережі Інтернет (читаючи статті на сайтах, шукаючи щось у пошуковій системі, спілуючись у соціальній мережі тощо), треба пам'ятати про дотримання правил безпечної поведінки.
- Нікому без дозволу батьків не надавайте доступу до вашої особистої інформації (домашня адреса, номер мобільного телефону, робоча адреса батьків, номери їхніх телефонів, назву й адресу школи).
- Якщо помітите якусь інформацію, що вс занепокоїть, негайно сповістіть про це батьків.
- Ніколи не погоджуйтеся на зустріч із людиною, з якою ви познайомилися в інтернеті. Якщо все ж таки це необхідно, то спочатку потрібно спитати дозволу батьків, а зустріч повинна відбутися в громадському місці й у присутності батьків.
- Не надсилайте свої фотографії чи іншу інформацію без дозволу батьків.
- Не відповідайте на невиховані і грубі листи. Якщо одержите такі листи не з вашої вини, то сповістіть про це батьків, нехай вони зв’яжуться з компанією, що надає інтернет-послуги.
- Розробіть із батьками правила користування інтернетом. Домовитеся про прийнятний час роботи в інтернеті і сайти, на які ви маєте намір заходити.
- Не заходьте на аморальні сайти і не порушуйте без згоди батьків ці правила.
- Не давайте нікому, окрім батьків, свої паролі, навіть найближчим друзям.
- Не робіть протизаконних учинків в інтернеті.
- Не шкодьте і не заважайте іншим користувачам мережі Інтернет.
Відмінювання дробових числівників
Для відмінювання дробових числівників потрібно знати правила відмінювання кількісних і порядкових числівників. У дробових числівниках чисельник відмінюється як відповідний кількісний числівник, а знаменник — як порядковий.
Зв’язність та цілісність тексту
Зв’язність і цілісність — це дуже важливі ознаки будь-якого тексту. Вони допомагають зробити текст зрозумілим, логічним і приємним для читання. Уявіть, що текст — це як ланцюжок. Якщо всі ланки (речення й абзаци) добре з’єднані, тоді ланцюжок міцний. А якщо одна ланка випаде — він розпадеться. Зв’язність — це формальна єдність тексту. Тобто те, як речення поєднуються між собою. Щоб речення не виглядали як окремі, випадкові фрази, ми використовуємо:
повторення слів;
синоніми;
займенники;
сполучники;
прислівники тощо.
Розглянемо приклад з оповідання Дж. Олдріджа «Останній дюйм»:
«Бен заговорив тихо, крізь зуби. Він не підвищував голосу, хоча біль, видно, був сильний. Його обличчя зблідло».
У цьому уривку речення пов’язані за допомогою різних форм того самого займенника (він, його), співвідносного з іменем Бен, а також пояснювальних фраз (чому він так поводиться). Це створює зв’язність, бо ми чітко розуміємо, що всі речення стосуються однієї дії, одного героя.
Цілісність — це змістова єдність. Це означає, що всі частини тексту стосуються однієї теми, мають спільну ідею та мету. Наприклад, в оповіданні «Останній дюйм» вся розповідь обертається навколо головної ситуації: поранений Бен навчає свого сина Деві пілотувати літак, щоб урятувати їх обох. Усі події, діалоги, думки героїв пов’язані з цією головною темою — боротьбою за виживання.
«— Послухай, — прошепотів Бен. — Ти повинен зробити це, синку. Ти мусиш сісти на літак сам…»
Усі епізоди в оповіданні — зліт, політ, хвилювання Деві, спроби не втратити контроль над собою — працюють на одну ідею: подолання страху і дорослішання хлопця в екстремальній ситуації. Ці дві якості тексту – звʼязність і цілісність — важливі не тільки в художніх творах (оповіданнях, повістях, казках), а й у нехудожніх текстах — наприклад:
у словниковій статті;
в есе;
у науковій доповіді;
в інструкції тощо.
Якщо текст зв’язний і цілісний, то його легко:
прочитати;
зрозуміти;
запам'ятати.
Наприклад, у тексті про відкриття шкільної бібліотеки не можна раптом вставити абзац про правила гри у футбол. Це порушить цілісність. А якщо в різних реченнях згадуються «бібліотека», «читальня», «вона», «новий простір для учнів» — це приклад зв’язності через синоніми та займенники. Підсумуємо:
- Зв’язність — це як текст пов’язаний за формою.
- Цілісність — це як текст пов’язаний за змістом.
Обидві якості роблять текст логічним, послідовним і зрозумілим — у будь-якому жанрі.
Пряма та затримана експозиція
Як ви пам'ятаєте, експозиція (лат. expositio – виклад, опис, пояснення) — це початкова частина сюжету художнього твору, у якій описано ситуацію перед зав'язкою. Експозиція знайомить нас із часом і місцем події, обставинами, у яких діятимуть персонажі, дає необхідні пояснення про героїв або саму ситуацію.
Літературознавці виділяють два види експозиції:
Пряма експозиція — подається на початку твору, ще до зав'язки.
Затримана експозиція — подається пізніше, іноді після зав'язки або навіть поступово впродовж усього твору. Такий прийом збуджує уяву читача, підтримує його інтерес, а також допомагає глибше зрозуміти персонажів і конфлікт.
Розглянемо, як автори прочитаних вами творів вибудовують експозицію.
Приклади прямої експозиції:
В. Дрозд, «Білий кінь Шептало» — з перших рядків ми дізнаємося, що дія відбувається у колгоспі, і знайомимось із головним героєм — конем Шептало, який уже відрізняється від інших. Експозиція одразу створює настрій відчуження і світ внутрішньої боротьби.
Р. Бредбері, «Все літо в один день» — з самого початку автор розповідає, що дія відбувається на Венері, де йде дощ безперервно багато років, і тільки раз на 7 років виглядає сонце. Ми одразу розуміємо, чому поява сонця така важлива для героїв.
О. Генрі, «Дари волхвів» — з перших рядків нам відома ситуація: Різдво, молода подружня пара, бідність, але й велика любов між героями. Це створює основу для майбутньої дії.
Г. Пагутяк, «Різдво на хуторі» — розповідь починається з опису зими, хутора, Різдвяної атмосфери — це вводить нас у час, місце і настрій подій, до того, як починається основна дія.
Приклади затриманої експозиції:
Г. Тютюнник, «Зав’язь» — твір починається із зображення побутової ситуації в селі: герой працює, слухає розмови, спостерігає за життям. Але ми ще не знаємо повністю його історії. Лише згодом, через внутрішні переживання і діалоги, дізнаємось, що перед нами підліток, який вчиться розуміти світ, дорослішає, переживає складні емоції. Експозиція відкривається поетапно, вплітаючись у розвиток подій.
А. Конан Дойл, «Пістрява стрічка» — усе починається з загадкової історії, яку розповідає міс Стоунер Холмсу. Експозиція з’являється не на самому початку, а через розслідування: ми поступово дізнаємося обставини подій, місце й учасників.
Дж. Олдрідж, «Останній дюйм» — на початку ми бачимо сцену польоту, але не розуміємо одразу, чому Бен і Деві на самоті в цій ситуації, які стосунки між ними, що передувало цьому польоту. Усе це розкривається поступово, через дії та спогади персонажів.
Підсумуймо:
- Пряма експозиція одразу дає нам контекст — час, місце, обставини, героїв.
- Затримана експозиція затягує читача, створює інтригу, дозволяє побачити ситуацію очима героїв або розкрити сюжет поступово.
Обидва види експозиції — це художній прийом, за допомогою якого автор керує нашими емоціями й увагою. Вибір залежить від того, який ефект він хоче створити.
Завантажити Довідник Модуль 3.9