Довідник Модуль 3.5

Премія імені Лесі Українки

Премія імені Лесі Українки — це почесна українська нагорода, яку щороку вручають за найкращі твори для дітей та юнацтва. Її заснували в 1970 році, щоб підтримувати авторів і митців, які створюють цікаві, змістовні та патріотичні твори для молодих читачів і глядачів. Названа премія на честь відомої української поетеси Лесі Українки, яка багато писала для дітей і глибоко вірила в силу слова. Премія присуджується у чотирьох номінаціях:

  1. Літературні твори для дітей та юнацтва.
  2. Художнє оформлення книжок для дітей.
  3. Театральні вистави для дітей та юнацтва.
  4. Кінотвори для дітей та юнацтва.

Щороку спеціальне журі обирає переможців у кожній номінації. Серед письменників, які отримали цю премію в останні роки, — багато відомих імен:

  • Сашко Дерманський — популярний автор веселих і пригодницьких книжок («Чудове Чудовисько», «Мері»).

  • Зірка Мензатюк — за книжку «Таємниця козацької шаблі», яка поєднує пригоди та історію України.

  • Марина Павленко — авторка серії «Русалонька із 7-В».

  • Володимир Рутківський (посмертно) — за книги про козаків, зокрема «Джури козака Швайки».

  • Іван Андрусяк — за книжки, які навчають доброти й допомагають дітям краще зрозуміти себе.

У номінації за художнє оформлення перемагали талановиті ілюстратори, наприклад:

  • Катерина Штанко — за оформлення книжки «Дракони, вперед!».

  • Віолетта Борігард — за ілюстрації до сучасних українських казок.

У театральній і кінономінаціях також нагороджують тих, хто створює якісні вистави та фільми для юних глядачів. Наприклад, мультфільм «Мавка. Лісова пісня», натхненний твором Лесі Українки, теж отримував схвальні відгуки та увагу журі.

Факти і судження

Факт — це те, що можна перевірити, довести, підтвердити. Це об’єктивна (незалежна від думки) інформація. Судження — це особиста думка або оцінка, яку висловлює людина. Судження може бути різним у різних людей. Факт — те, що точно відбулося або існує. Приклади фактів з мови та літератури:

  • Леся Українка написала драму «Лісова пісня».
  • У слові «калина» шість букв і шість звуків.
  • Тарас Шевченко народився у 1814 році.

Усе це можна перевірити у підручнику, довіднику або енциклопедії. Судження — це чиясь думка, враження або ставлення. Приклади суджень:

  • «Лісова пісня» — найкращий твір української літератури.
  • Поезія Тараса Шевченка дуже зворушлива.
  • Вивчати українську мову — це легко й цікаво.

Це те, як хтось вважає. Інші люди можуть думати по-іншому. До одного факту може бути багато різних суджень.

Факт: Леся Українка написала «Лісову пісню».
Судження 1: Це найчарівніший твір української літератури.
Судження 2: Цей твір складно зрозуміти.
Судження 3: «Лісова пісня» — цікава, бо в ній багато фантастичних образів.

Як розпізнати факт і судження?

  1. Якщо можна перевірити → це факт.
  2. Якщо виражена оцінка або почуття → це судження.

Узгодження числівників з іменниками

Оповідна стратегія

Оповідна стратегія — це використання певних оповідних прийомів (наприклад, метафори, порівняння, персоніфікації, гіперболи, алітерації), щоб зробити розповідь цікавішою і досягти мети. Іншими словами, це різні способи, як письменник застосовує художні засоби, щоб краще розповісти історію.

Вище було сказано, що автор використовує різні оповідні прийоми для того, щоб створити свою розповідь більш цікавою.

Наприклад:

  • Метафора — порівняння без слова «як», наприклад, «мороз — срібний художник».

  • Порівняння — порівнює два предмети чи явища, наприклад, «сильний, як лев».

  • Персоніфікація — надання предметам або явищам властивостей людини, наприклад, «вітер співає».

  • Гіпербола — перебільшення для посилення виразу, наприклад, «очі великі, як два озера».

  • Алітерація — повтор звуків для музичності, наприклад, «шумить шум степовий».

Наприклад, в реалістичних творах кінця ХІХ – початку ХХ століття, автори зазвичай:

  • ставили за мету показати життя таким, як воно є, тому використовували точні описи без перебільшень;

  • використовували порівняння і алітерацію для створення настрою;

  • оповідь вели об’єктивно, детально описуючи побут і характери.

Автори сучасної літератури часто використовують прийоми передачі внутрішніх думок героя (внутрішній монолог), порушують хронологію оповіді, щоб здивувати читача.

Новела

Новела — це короткий прозовий твір, схожий на оповідання, але має свої особливості Це стисла розповідь про одну незвичайну подію, яка сильно впливає на життя головного героя або кількох героїв. Саме ця подія часто змінює їхню долю або змушує по-новому подивитися на світ.

Особливості новели:

  • Коротка форма — новела не буває довгою.

  • Несподівана кінцівка — дуже часто новела закінчується несподівано, іноді навіть шокує читача.

  • Одна подія — велике значення — у центрі твору зазвичай одна важлива ситуація.

  • Увага до слова — автор уважно добирає слова, використовує порівняння, метафори, символи, щоб сказати більше, ніж написано.

Новела вимагає від автора великої майстерності. У короткому тексті потрібно:

  • розкрити характер героя;

  • показати подію, яка змінила його;

  • змусити читача замислитися.

Художня деталь

Художня деталь — значимий, виділений елемент художнього образу, виразна подробиця у творі, що несе значне, змістове та ідейно-емоційне навантаження. Художня деталь може бути речовою, портретною, пейзажною, інтер'єрною, психологічною, мовною.

Деталь здатна за допомогою невеликого текстового обсягу передати максимальну кількість інформації. За допомогою деталі, одним або декількома словами, можна отримати найяскравіше уявлення про персонажа (його зовнішність або психологію), інтер'єр, обстановку. Серед письменників, які майстерно використовували деталь, можна назвати І. Багряного та Г. Тютюнника.

(За матеріалами Вікіпедії)

Завантажити Довідник Модуль 3.5