Довідник Модуль 3.2

Масова культура — це та частина культури, яка створюється для великої кількості людей. Вона проста для розуміння, не потребує спеціальних знань, тому її легко сприймати. Масова культура розрахована на звичайного глядача або слухача й дуже популярна в усьому світі. Прикладами масової культури є відомі фільми, мультфільми, серіали, пісні, комп’ютерні ігри та книги, які подобаються багатьом. Наприклад, у світі всі знають мультфільми «Міньйони» (режисери П’єр Коффен та Кріс Рено), «Крижане серце» (режисери Кріс Бак і Дженніфер Лі), фільми про Гаррі Поттера (режисери Кріс Коламбус, Альфонсо Куарон, Девід Єйтс), музику Taylor Swift, а з ігор — Minecraft і Fortnite.

Масова культура почала формуватися в кінці ХІХ — на початку ХХ століття, коли з розвитком техніки з’явилися нові засоби поширення інформації: газети, радіо, кінематограф, телебачення. Люди у великих містах почали більше цікавитися розвагами та новинами, і культура поступово стала доступною для всіх, а не тільки для багатих або освічених. Завдяки індустріальному суспільству (тобто розвитку фабрик, міст, транспорту і комунікацій) стало можливо створювати й поширювати фільми, музику, книги у великих кількостях. З розвитком Інтернету та соціальних мереж (YouTube, TikTok, Instagram) масова культура ще більше поширилася. Тепер будь-хто може стати популярним і створювати контент для мільйонів.

В Україні теж є багато прикладів сучасної масової культури:

• Мультфільми:
  • «Мавка. Лісова пісня» (режисери Олег Маламуж, Олександра Рубан);
  • «Козаки» — популярний серіал мультфільмів, створений студією «Київнаукфільм»;
  • «Ескімоска» (режисер Сергій Мельниченко).
• Музика: Kalush Orchestra (переможці Євробачення 2022), MONATIK тощо.
• Серіали і шоу:
  • «Школа» (режисери Сергій Толкушкін та Ірина Литвиненко);
  • «Спіймати Кайдаша» (режисер Наталка Ворожбит);
  • гумористичне шоу «Ліга сміху».
• Блогери й контент-мейкери: популярні українські YouTube-канали, TikTok-блогери.
• Книги для підлітків:
  • «Скелет без шафи» — авторка Марина Гримич;
  • «Місто Тіней» — автор Сергій Гридін;
  • також популярні твори Лесі Ворониної («Таємне товариство боягузів») та Галини Вдовиченко («36 і 6 котів»).

У масовій культурі часто можна натрапити на кітч. Кітч — це щось яскраве, гучне або дуже емоційне, але зроблене без смаку, неякісно або надто перебільшено. Це можуть бути речі, які намагаються виглядати красивими або мистецькими, але насправді виглядають дивно, штучно або навіть смішно.

Справжнє мистецтво викликає глибокі почуття, змушує замислитися або вражає майстерністю. А кітч створений лише для швидкого враження: яскраво, гучно, але порожньо. Часто кітч подобається не тому, що він якісний, а тому що він модний або «всі таке купують».

Авторський сайт — це сайт, створений конкретною людиною для того, щоб представити себе, свою творчість або професійну діяльність. Такий сайт зазвичай містить особисту інформацію, записи, твори, фото, а також контактні дані. Сучасна українська письменниця Ганна Пагутяк має власний сайт: pahutiak.com. Це чудовий приклад авторського сайту, на якому зібрані матеріали про її життя і творчість. Розгляньмо основні частини цього сайту:

• Інформація про автора

На головній сторінці сайту можна знайти коротку біографію Ганни Пагутяк, інформацію про її нагороди (наприклад, Шевченківську премію), творчий шлях і основні теми її літературних творів.

• Блог та публікації

Сайт містить авторський блог, у якому письменниця регулярно публікує свої роздуми про літературу, культуру, суспільство, а також уривки з нових творів. Блог — це головна динамічна частина сайту, яка постійно оновлюється. Головна перевага блогу — це простота додавання нових матеріалів і можливість обговорення публікацій (у вигляді коментарів або відгуків через соцмережі).

• Фотографії та тексти

У розділах сайту розміщені фотографії, а також тексти оповідань, есеїв, інтерв’ю. Це створює своєрідне творче портфоліо письменниці — добірку найцікавіших прикладів її роботи.

• Контактна інформація

На сайті також можна знайти контактні дані, щоб зв’язатися з авторкою — наприклад, для запрошення на зустріч із читачами або інтерв’ю. Сайт pahutiak.com — яскравий приклад персонального авторського сайту, який:

• презентує творчу особистість;
• містить блог і нові публікації;
• надає доступ до фотографій і текстів;
• створює зв’язок між автором і читачем.

Такий сайт — це не лише візитка автора, а й простір для спілкування з аудиторією.

Числівник ‒ це самостійна частина мови, яка позначає кількість предметів або їх порядок при лічбі й відповідає на питання скільки? котрий?

Газетна або журнальна стаття — це текст, який публікують у друкованих або електронних ЗМІ (у газетах, журналах, на новинних сайтах). Вона розповідає про якусь важливу подію, людину, явище чи місце, щоб читач дізнався нову інформацію або краще щось зрозумів.

Що означає «інформаційно-описова»?

Це означає, що така стаття не вигадана — у ній подається реальна інформація, але описується щось детально й цікаво. Автор не вигадує подій, а намагається чітко, зрозуміло й живо розповісти читачеві про:

• когось (наприклад, відомого спортсмена, письменника, учителя);
• щось (наприклад, фестиваль, нову виставку, подорож, цікаву професію);
• якусь подію (наприклад, відкриття нової школи або акцію добра).

Ознаки інформаційно-описової статті:

• Заголовок — короткий і цікавий, щоб одразу привернув увагу.
• Вступ — коротко говорить, про що стаття.
• Основна частина — детальний опис: хто, де, коли, що відбулося, чому це важливо.
• Факти — у статті використовують реальну інформацію: імена, дати, місця.
• Іноді — цитати: думки очевидців, експертів або самих учасників події.
• Завершення — короткий підсумок або висновок, що ця подія означає для людей.

Приклад тем:

• «Як у нашій школі пройшов День вишиванки»
• «Інтерв’ю з волонтером: як допомагати іншим»
• «Новий музей у місті: що там можна побачити?»

Слоган (від давньокельтського слова sluagh-ghairm — бойовий клич, англійською tagline) — це коротке, яскраве гасло, яке запам’ятовується і допомагає привернути увагу до товару, фірми або ідеї. Слоган — це як девіз або рекламне речення, яке говорить: «Чому саме ми найкращі?»

Приклади відомих слоганів:

• McDonald’s — «I’m lovin’ it» (укр. «Я це люблю!»)
• Fairy — «Одна крапля — і чисто!»
• Renault — «Автомобіль, створений з любов’ю»
• Samsung — «Imagine» («Уяви»)
• Суспільне мовлення (телеканал) — «Бачити більше»
• Roshen — «Світ солодощів»

Слогани бувають не тільки в рекламі!

• У політичних кампаніях: «Україна — це ти!»
• У соціальній рекламі: «Куріння вбиває», «Мий руки — збережи здоров’я»
• У шкільних або молодіжних проєктах: «Навчайся з інтересом!», «Збережи природу — збережи себе!»

Слоган — це як коротка фраза, яка працює, наче магічна кнопка: натиснув — і одразу згадав товар, фірму чи ідею. Він має бути коротким, яскравим, зрозумілим і легко запам’ятовуваним.

Композиція — це побудова твору, тобто доцільний порядок, у якому автор розповідає про події та знайомить нас із персонажами. Уявіть, що художній твір — це як конструктор із багатьох деталей, які потрібно правильно зібрати, щоб читач не помітив, як вони поєднуються, а просто насолоджувався цікавою історією.

Сюжет є основним складником композиції. Сюжет — це послідовність подій, які відбуваються в творі. Через сюжет ми дізнаємося про головні конфлікти та характери героїв. В основі сюжету завжди лежить конфлікт — зіткнення інтересів, думок або почуттів, навколо якого розгортаються всі події. Сюжет складається з таких елементів:

1. Експозиція. Це початок твору, де автор знайомить читача з часом, місцем дії та головними героями.
2. Зав’язка. Момент, коли починається головна проблема або конфлікт, що змушує події розвиватися.
3. Розвиток подій. Тут конфлікт загострюється, герої діють, трапляються важливі події.
4. Кульмінація. Найнапруженіший момент, коли відбувається вирішення основного конфлікту.
5. Розв’язка. Завершальна частина твору, де показано, що сталося з героями після подій, як закінчилася історія.

Композиція включає і позасюжетні елементи. Це різні додаткові матеріали, які не є частиною основної історії, але допомагають краще зрозуміти твір, героїв, тему чи створити особливу атмосферу. Вони можуть з’являтися в будь-якій частині твору — на початку, у середині чи в кінці.