Довідник Модуль 2.8

Національна культура

Загалом слово «культура» означає сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії; історично набутий набір правил усередині суспільства для його збереження та гармонізації. Дослівно це слово (cultura) можна перекласти з латини як обробіток.

Національна культура – сукупність матеріальних і духовних надбань нації, культура нації. Наприклад, українська національна культура – це культура української нації (українців, кримських татар, гагаузів, кримчаків, євреїв та багатьох інших етносів, які живуть в Україні). До української національної культури також належать матеріальні й духовні надбання українців, які мешкають за кордоном.

Національна культура є складовою світової культури. Національна культура виявляється в мові, звичаях, особливостях характеру та способу життя представників певної нації. Вона має яскравий вияв у літературі, мистецтві, релігійних віруваннях певної нації.

Суспільне медіа України, або Суспільне телебачення і радіомовлення України

Суспільне медіа України, або Суспільне телебачення і радіомовлення України — сукупність радіостанцій, телеканалів та інтернет-сайтів, які призначені задовольняти інформаційні потреби українського суспільства, залучати його представників до обговорення та вирішення найважливіших соціально-політичних питань, сприяти формуванню громадянського суспільства в Україні та забезпечувати належну реалізацію конституційного права кожного на інформацію.

«Радіо Культура» – це  культурно-просвітницька радіостанція.

«Суспільне Культура» – загальноукраїнський телеканал. Програми радіостанції та телеканалу сфокусовані та такій тематиці: театр, література, класична музика, освіта і наука, релігія, історія, візуальне мистецтво, архітектура, традиції та ін.

Окрім радіо та телебачення, матеріали Суспільного медіа України можна читати, слухати й дивитися на сайтах Суспільного мовлення.

Перехід прикметників в іменники

Прикметник як частина мови виражає ознаку предмета, але деякі прикметники можуть втрачати значення ознаки предмета і набувати здатності називати предмет, тобто  субстантивуватися і вживатися у ролі іменників. У цьому разі їх називають субстантивованими прикметниками. Мовознавці розрізнюють повну субстантивацію і контекстуальну субстантивацію.

Якщо раніше слово було прикметником, а в сучасній українській мові воно уживається лише у функції іменника, то йдеться про повну субстантивацію — кошовий, хорунжий, ланкова, подушне — первісно це були ознаки предметів, які давно забулися). При контекстовій субстантивації в сучасній українській мові може натрапити на вживання слова, яке в одних умовах поводить себе як прикметник, а в інших умовах поводить себе як іменник. Наприклад:

  • вихідний день – слово «вихідний» є прикметником, тому що має загальне граматичне значення «ознака предмета», яке проявляється в тому, що його граматичні значення роду, числа та відмінку залежать від іменника;
  • несподіваний вихідний – слово «вихідний» є іменником, тому що має загальне граматичне значення «предмет», яке проявляється в тому, що має залежне слово в  роді, числі та відмінку.

Порівняйте: майбутнє святопередбачити майбутнє, черговий учень серйозний черговий.

Способи творення прикметників

Прикметники творимо префіксальним, суфікальним, префіксально-суфіксальним способами, а також способом складання основ.

Словникова стаття

Словникова стаття – це стаття про окреме слово, основна структурна одиниця словника. У тлумачному словнику зазвичай словникова стаття складається з:

  • пояснюваного слова (заголовної одиниці, реєстрового слова);
  • приміток, що описують основні характеристики слова (граматичні – наприклад, зазначають частину мови, до якої належить слово, лексичні – діалектне, застаріле тощо);
  • тлумачення (може нумеруватися, якщо значень кілька);
  • ілюстрацій (цитати, вислови);
  • типу значення (пряме, переносне);
  • словотворчого гнізда;
  • фразеологізми, до складу яких входить це слово;

Заголовне слово подається у початковій граматичній формі (іменники у називному відмінку однини або множини, прикметники, займенники прикметникового відмінювання, порядкові числівники – у чоловічій формі називного відмінка, дієслова — у початковій формі формітощо).

Приклад словникової статті у тлумачному словнику:

ЗАВТРА, присл.
1. Наступного, другого дня (після сьогоднішнього). — А ти, Степане, ляжеш спать, Бо завтра рано треба встать Та коня сідлать (Тарас Шевченко, II, 1963, 332); — Хомаха велів переказати, щоб завтра ви йшли косити на луках сіно (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 67);
//  У недалекому майбутньому; скоро. Не смійся над людьми нині, бо завтра люде над тобою будуть сміятися (Номис, 1864, № 5910); — Сьогодні ти отаман, а завтра — я! (Панас Мирний, I, 1949, 183).
Не сьогодні-завтра; Не сьогодні, так завтра; Завтра-післязавтра; Завтра-позавтра; Завтра-позавтрьому — найближчим часом, швидко, невдовзі. — Не сьогодні-завтра до неї прийдуть старости (Нечуй-Левицький, II, 1956, 47); [Іван:] Скрізь поверталися козаки: не сьогодні, так завтра вернуться і наші (Степан Васильченко, III, 1960, 37); Що ж, завтра-післязавтра все видніше стане (Михайло Стельмах, I, 1962, 650); Його все більше обсідали європейські.. справи. Хома так ними турбувався, наче сам готувався завтра-позавтра стати дипломатом (Олесь Гончар, III, 1959, 206); — Завтра-позавтрьому, — сказав він, — до нас приїздять керівник Головної ради Трудкомуни і.. член Ради (Іван Микитенко, II, 1957, 464).
2. у знач. ім., невідм. Наступний, другий день (після сьогоднішнього). Сьогодні сиву шапку набакир зверне, помолодикує; назавтра — чорну смушеву (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 103);
//  Найближче майбутнє. Комунізм тепер — не мрія, а наше завтра! (Матеріали XXII з'їзду КПУ, 1961, 3); Нова людина комуністичного завтра виховується уже сьогодні.. у праці на благо і щастя народу нашої Вітчизни (Комуніст України, 5, 1950, 11).
До завтра: а) до наступного, другого дня (після сьогоднішнього). Сьогодні ти вже 2 листи моїх матимеш, а я ще ні одного. Потерплю до завтра (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 174); б) усталена форма прощання. Помітивши, що водій жде розпорядження, льотчик відпустив його, сказав на прощання: — До завтра, (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 6).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 62.

В енциклопедіях і довідниках словникова стаття відрізняється від статті в тлумачному словнику тим, що вона включає пояснювальне слово та тлумачення. Також до статті можуть входити схеми, креслення, малюнки, фотографії тощо.

Приклад словникової статті в УСЕ (Універсальному словнику-енциклопедії):

ДІАЛЕКТ
різновид певної мови, засіб спілкування осіб, пов'язаних тісною територіальною, професійною або соціальною спільністю; у вужчому розумінні - регіональний різновид мови, який відрізняється від ін. д. певної країни сукупністю мовних рис (головним чином фонетичних та лексичних).

Гіпербола

Гіпербола (грец. ὑπερβολή – «перебільшення») – це художній прийом, що полягає в перебільшенні явищ, характеристик якогось предмета, істоти чи ситуації.

Мовці часто використовують явне й навмисне перебільшення для посилення виразності та підкреслення власної думки. Зокрема гіперболи часто є там, де треба когось похвалити або чимось похизуватися. Саме тому чимало гіпербол стали фразеологізмами: аж горить у руках, аж до самих хмар, аж кишить, ангельське терпіння тощо. Гіперболи часто також використовують оратори під час публічних виступів, щоб якнайкраще переконати слухачів, а також митці в художніх творах, щоб якнайсильніше вплинути на читачів.

Книга-квест

Загалом квест – це завдання в різноманітних іграх. Гравець має виконати це завдання для досягнення ігрової мети. Також це жанр комп'ютерних ігор, що мають складні розгалужені сюжети, дії гравця впливають на розвилки сюжетних ліній і можуть призводити до різних результатів гри.

Книга-квест – це літературний твір, який подібний до комп’ютерної гри.  Це не звичайна книга. Пригоди, з якими стикається читач, довільно розташовані на сторінках: рішення головоломок і спостережливість допоможуть читачу просунутися далі.  Зазвичай це фентезі. Наприклад,  от що написано в анотації до коміксу «Затоплена вежа»:

«Приєднуйтесь до химерних персонажів: безстрашного героя, розумного помічника та хитрого лиходія. Вони подорожують світом, повним небезпек і хвилювань. Вирішуйте головоломки, знаходьте підказки та використовуйте свою кмітливість, щоб вирватися з кігтів злого натхненника. Комікс триматиме вас у напрузі до самого кінця!». Книга-квест має правила для читання.

По-перше, пропонується обмеження в часі – 60 хвилин. Але, звісно, кожен може грати і без часових обмежень. По-друге, книжку не пропонують читати класично, рядок за рядком, перегортаючи сторінки.

Тільки уважно спостерігаючи і розгадуючи загадки можна дізнатися, на якій сторінці (чи на якій половині сторінки) продовжується пригода. Переходити на ту чи іншу сторінку треба лише в тому разі, якщо знайшли підказку. Ці підказки зазвичай мають числове значення, але іноді підказують колір, що дозволяє визначити, на якій частині сторінки розгортається продовження. Також не бажано заглядати вперед, щоб уникнути спойлерів і не втратити цікавості до гри.

Існуть й інші варіанти книжок-квестів, наприклад, з кількома сюжетами, коли читач сам обирає, якому варіанту слідувати (наприклад, дійшов до сцени, де «по-іншому», а там інструкція «Якщо ви вважаєте, що герой повинен вчинити так, читайте далі. А якщо так, йдіть на сторінку таку». І так в кількох ключових точках сюжету.

Завантажити Довідник Модуль 2.8