§ 44. Природні зони та висотні пояси

Дослідимо разом природні зони — великі зональні природні комплекси з подібними кліматичними умовами, однорідними ґрунтами, рослинним і тваринним світом. Чергування природних зон на рівнинах материків у першу чергу пояснюється зміною кліматичних умов із географічною широтою. Це прояв такої властивості географічної оболонки, як широтна зональність.
За допомогою карти здійснимо уявну подорож від екватора до полюсів і вивчимо окремі природні зони.

Розпочнемо з екваторіальних широт. Тут увесь час жарко та волого, часто ллє дощ. Для рослин і тварин це справжній рай — багато води й тепла. У цьому районі Землі розташована природна зона екваторіальних лісів. Її можна порівняти з океаном із вічнозелених рослин. Вражає різноманітність дерев, тварин. Чагарників в екваторіальному лісі мало, а тра­в’я­ний покрив не суцільний і складається з рослин, здатних рости в затінку.

Рухаємося на північ. Минаємо природну зону саван та опиняємося у спекотних тропічних пустелях. Тут дуже жарко й сухо, а температура повітря вдень навіть у тіні може сягати + 50 °С. Рослинність у тропічних пустелях бідна. Багатьом рослинам доводиться боротися за виживання, тому вони навчилися берегти воду або добувати її. Одні рослини накопичують воду в тканинах. Другі «дотягуються» до води за допомогою коренів, довжина яких іноді сягає 30 м. Треті, щоб зменшити втрати вологи через випаровування, «замінили» листя на колючки.

Вирушаємо до помірних широт, де великі площі займають природні зони степу, лісостепу і лісів. Головна особливість мешканців цих зон пов’язана з річним ритмом: живі організми пристосовуються до зміни пір року. У природних умовах степи були вкриті тра­в’яною рослинністю, яка утворювала суцільний покрив. Навесні цей покрив прикрашали квіти, але зараз такий краєвид зберігся лише на окремих ділянках, де заборонено господарську діяльність.

Переміщуємося далі на північ. Температури тут настільки знижуються, що зростання дерев стає неможливим. У цій місцевості простягається полярний степ — зона тундри. Клімат у тундрі дуже холодний, земля скута багаторічною мерзлотою, ґрунт відтаює тільки на невелику глибину протягом короткого літа. На північ від тундри панують арктичні пустелі. Узимку температури в них опускаються до –30—40 °С, а влітку ледь перевищують 0 °С. За таких суворих умов тільки на окремих ділянках суходолу ростуть мохи й лишайники.

Зміна природних комплексів відбувається не лише на рівнинах, але й у горах, від їхнього підніжжя до вершин, що також обумовлено зміною кліматичних умов. Піднімаючись на гірські вершини, за короткий час можна побувати в різних природних зонах, які в горах називаються висотними поясами.
Висотні пояси змінюють один одного, причому що ближче гори до екватора й що вони вищі, то більше висотних поясів.