§ 41. Ґрунти

Завдяки ґрунту люди забезпечені їжею та одягом, а промисловість — сировиною.

Ви вже знаєте, що ґрунт утворюється в результаті взаємодії оболонок Землі, а його головною властивістю є родючість. Саме родючість обумовлює ріст і розвиток рослин і відрізняє ґрунт від гірських порід.

Гірські породи є основою для формування ґрунту. Клімат забезпечує наявність у ньому тепла і вологи. Численні тварини, що живуть у ґрунті, — хробаки, жуки, мурахи та інші — розпушують ґрунт і покращують проникнення в нього води і повітря. Рослини отримують із ґрунту мінеральні речовини, що забезпечують їхній розвиток. Мікроорганізми розкладають рештки рослин і утворюють органічну речовину чорного кольору — гумус (перегній). Ось чому що темніший колір має ґрунт, то більше в ньому гумусу й вища родючість.

Родючість ґрунту залежить не тільки від вмісту в ньому поживних речовин, а й від інших властивостей. Залежно від розміру частинок гірських порід, що складають ґрунт, розрізняють піщані, глинисті, супіщані та суглинкові ґрунти. Вони по-різному здатні пропускати воду та повітря. Піщані ґрунти погано утримують воду, через це кореням рослин не вистачає вологи. Глинисті ґрунти, навпаки, мають до­статній запас вологи, але зволожена дощем глина зліплює складові ґрунту, від чого він стає щільним. Найкращими для господарського використання вважають супіщані та суглинкові ґрунти — проміжні між піщаними і глинистими. Завдяки піску ці ґрунти краще й легше обробляти, а зав­дяки глині вони добре утримують воду та поживні речовини.

На різних широтах утворюються різні типи ґрунтів. Це обумовлено неоднорідними кліматичними умовами (співвідношення тепла і вологи), складом гірських порід та рослинного світу. Як правило, кожному типу рослинності відповідає свій тип ґрунту. Колір ґрунту залежить від вмісту в ньому гумусу. Чим більше гумусу, тим темніший колір і тим більш високу родючість має ґрунт. Особливості різних ґрунтів представлено на ґрунтовому профілі.

Поширення різних типів ґрунтів відображають на картах ґрунтів.

Тундрові ґрунти сформувалися близько до полярних широт в умовах холодного та надмірно вологого клімату. Мохи й лишайники дають мало органічних речовин для утворення гумусу, а низькі температури вповільнюють швидкість їх розкладання. Тому такі ґрунти малородючі.

Підзолисті та дерново-підзолисті ґрунти поширені в помірних широтах, де зростають хвойні та мішані ліси. Вміст гумусу в них незначний, адже через надмірне зволоження поживні речовини з поверхні швидко вимиваються.
Сірі та бурі лісові ґрунти розвивалися в умовах теплого й помірно вологого клімату під широколистими лісами з багатим трав’яним покривом. Вони містять значну кількість перегною, що забезпечує сприятливі умови для вирощування рослин.

Чорноземи — найбільш родючі ґрунти помірних широт. Вони утворилися в помірно посушливих умовах під багаторічними травами степів. Напевно, ви звертали увагу на те, який насичений темний колір має українська рілля. Усе це завдяки великому вмісту гумусу, що й забезпечує високу родючість.

У посушливих кліматичних умовах під бідною рослинністю сформувалися каштанові, червоні, бурі, пустельні ґрунти та сіроземи.

Червоно-жовті фералітні ґрунти переважають в екваторіальних широтах. Вони бідні на поживні речовини, оскільки органічні рештки в умовах тепла й надмірної вологи швидко розкладаються та засвоюються рослинами.

Розуміння властивостей різних типів ґрунтів дає можливість підібрати рослинні культури, які найкраще підходять до певних умов вирощування.

Землі, які люди використовують для задоволення своїх потреб, належать до земельних ресурсів. Ґрунт є їхньою найважливішою складовою. Без ґрунту, як і без води, не можуть існувати ні рослини, ні тварини, ні люди. На Землі налічуються сотні різних типів ґрунтів, але таких, що мають високу родючість, як, наприклад, чорноземи, зовсім небагато. Із часом навіть родючий ґрунт може втрачати свої якості. Порушення правил обробітку землі, внесення надмірної кількості добрив та отрутохімікатів, проведення недоцільного зрошення й осушення — усе це виснажує ґрунти і знижує родючість. Промислові та побутові відходи забруднюють ґрунт небезпечними для живих організмів речовинами.

Для підтримання «здоров’я» ґрунту на схилах ярів висаджують дерева й кущі. Рослини своїм корінням закріплюють ґрунт. Також люди розорюють схили височин упоперек. Для збагачення ґрунту вологою взимку проводять заходи із затримання снігу, навесні затримують талі води, а влітку — вологу дощів. Лісосмуги, що затримують вологу, також не дають розгулятися вітрам. Установлення очисних споруд на підприємствах береже не тільки водні ресурси, а й ґрунтові.

Проте дбайливе ставлення до ґрунту — справа не лише вчених і фермерства. До захисту та охорони ґрунту може долучитися кожен із нас. Вибір екологічно чистих харчових продуктів, правильна утилізація небезпечних матеріалів (таких як батарейки), уникнення пластикових відходів, що потрапляють на звалища, — це лише кілька прикладів того, як допомогти зберегти надзвичайний дар природи.