§ 33. Річки

До вод суходолу належать річки, озера, болота, штучні водойми, льодовики, підземні води та багаторічна мерзлота. На них загалом припадає менше 3,5 % від загального об’єму вод гідросфери.

Серед усіх водних об’єктів найважливіше значення для людей мають річки. Найбільші цивілізації зародилися в долинах багатоводних річок. Давній Єгипет існував у долині Нілу; річки Інд та Ганг дали життя давньоіндійським державам.
Колискою української нації була річка Дніпро. Понад тисячу років тому на широких придніпровських просторах виникла держава Русь.

Річка — природний водний потік, що рухається в заглибленні, створеному його рухом. Це заглиблення називають руслом, або річищем. Русло річки зазвичай розташоване в більш широкому, витягнутому на багато кілометрів похилому зниженні рельєфу — річковій долині. Частина цього зниження плоска. Вона називається заплавою. Під час підняття рівня води заплаву періодично заливає вода.

Будь-яка річка починається з витоку. Ним може бути джерело, льодовик, озеро або болото. Так, Дніпро починається з невеликого водного потоку, що витікає з болота на Валдайській височині. На початку своєї течії Дніпро — неширока й неглибока річка. Поступово Дніпро набирає силу завдяки річкам, які впадають у нього. Ці річки називаються притоками. Головна річка з притоками утворює річкову систему.

Дніпро впадає в Чорне море. Тут розташоване його гирло — місце, де річка впадає в море, озеро або іншу річку. Територія суходолу, із якої річка збирає воду, називається басейном річки. Площа водозбірного басейну Дніпра становить 504 тис. км². Це лише на 100 тис. км² менше, ніж площа України. А найбільший річковий басейн має Амазонка. Його площа складає понад 7 млн км². На цій території міг би розміститися майже цілий материк Австралія! Сусідні водозбірні басейни відокремлені межею — вододілом. Зазвичай це гори або підвищені ділянки суходолу.

Поступово збираючи води потоків та приток, річки прямують в океани або озера. Лінії вододілів дозволяють не лише визначити басейн річки, а й віднести річку до басейну певного океану. Якщо річка впадає в безстічне озеро, її відносять до басейну внутрішнього стоку.

Багато століть річки несуть свої води. Чому вони не висихають? Річки живляться (поповнюють водні запаси) дощовими, підземними, а також талими водами льодовиків і снігу. Залежно від пори року та клімату основний приплив води річка отримує з одного або кількох джерел живлення (мішаний тип).

У наших широтах основна частина води надходить під час весняного танення снігу — це снігове живлення. У зимовий період річки України поповнюються підземними водами — відбувається підземне живлення. Улітку й восени переважає дощове живлення.

Залежно від того, які джерела живлення переважають, річки можуть мати різний режим — регулярну зміну рівня води. Режим річки визначається кліматом території, на якій розташований її басейн. Наприклад, річки екваторіальних широт повноводні протягом року, тому що тут регулярно випадають дощі.

Режим річок України більш складний. Узимку вони закуті льодом. У цей час спостерігається низький рівень води. Навесні річка зламує лід, тануть сніги й настає повінь — підняття рівня води в річці, що відбувається щорічно. У будь-яку пору року через сильні дощі на річці може статися паводок — раптове підняття рівня води. Влітку рівень води знижується. Це межень — низький рівень води в річках. Під час тривалого спекотного періоду вода в невеликих річках навіть може пересихати.

Постійні річки на дрібномасштабній карті позначають суцільними синіми лініями з поступовим потовщенням від витоку до гирла. Річки, що пересихають, позначають пунктирною лінією. 

Ширина річки на дрібномасштабній карті не зазначається в масштабі карти.