НОВА ВЧИТЕЛЬКА
(Скорочено)
Читання. Прочитай текст мовчки до зупинки.
Запала довга-предовга тиша, упродовж якої містер Шрапнель тупо дивився на телефонну трубку в руці, замість того, щоби покласти її на місце. Він поволі підводив погляд, доки не зустрівся очима з місис Штурх, шкільною секретаркою. Вона, уже занепокоєна, притулила руку до рота.
— Ой, містере Шрапнель, що сталося? Хто це телефонував?
Директор школи обережно поклав трубку назад на апарат і знову підняв очі на місис Штурх, уп’явшись у неї сталево-сірим поглядом.
— Це був містер Дейвід, місіс Штурх. Сьогодні вночі він ходив уві сні, упав зі сходів і зламав собі руку і два ребра.
— Ой, бідний-бідний містер Дейвід, — розплакалася місис Штурх.
Вона не помічала, що директор зціпив щелепи, що, здавалося, він скреготів зубами з тихою люттю. Місис Штурх склала руки, як для молитви:
— Бідолашний, як же йому, мабуть, боляче! У нього ж і так хвора спина.
Для містера Шрапнеля це було вже занадто. Він скочив на ноги й вибіг з-за столу.
— Мене не цікавить, скільки там у нього зламаних ніг чи хворих спин, місис Штурх! Мене це не цікавить, мені все це абсолютно байдуже, якщо тільки він приходить щодня о десять на дев’яту і веде уроки для свого класу — для тридцяти двох дев’ятирічних хлопчиків і дівчаток. Це його робота, місис Штурх. Ви можете це збагнути?
? Про що ти дізнався / дізналася? Скільки осіб бере участь у кожному діалозі? Ким є співрозмовники / співрозмовниці? Як ти це зрозумів / зрозуміла? Що і як вони говорять? Що буде далі?
Секретарка вже аж тремтіла. У такі моменти вона замислювалася, чому вона все ще працює з містером Шрапнелем. Його вибухи люті були непередбачувані. Це нагадувало прогулянки із зав’язаними очима по мінному полю. Саме в такі хвилини їй пригадувалися діти з розбитими колінами, обдертими ліктями й подряпинами в найнесподіваніших місцях. Вона згадувала про синці та ґулі, які їй доводилося загоювати, і про сльози, які мусила витирати, — і тільки після цього вона могла собі пояснити, чому й досі працює в Далендонській початковій школі.
Містер Шрапнель нахилився до неї. Куточок його правого ока почав сіпатися. Він глянув через її плече на стіну позаду неї і тицьнув туди грубим пальцем.
— Ви бачите це, місис Штурх? Це шкільний розклад. Той, за яким працює школа. — Дивіться, дивіться! Понеділок, третє травня. Ось тут, бачите? Ось!
Секретарка поспішно кивнула, бо містер Шрапнель мало не ткнув її носом у розклад.
— І дивіться сюди, ось уроки містера Дейвіда в понеділок, третього травня. Математика, англійська, історія, а тоді, — директор понизив голос до замогильного шепоту, — природничі науки, місис Штурх, природничі науки. На якусь мить він збився з думки, а тоді знову повернувся до секретарки.
— А тепер скажіть мені, місис Штурх, хто вестиме уроки для класу містера Дейвіда сьогодні? А завтра? А післязавтра? Його не буде у школі щонайменше тиждень. Це катастрофа!
Секретарка заспокоїлася.
— Я зараз же зроблю кілька дзвінків, містере Шрапнель. Я впевнена, нам вдасться знайти заміну бідолашному містерові Дейвіду.
— І перестаньте називати його бідолашним! — заволав директор, утікаючи у свій кабінет. — Він зруйнує мені весь шкільний устрій! Удосконалення цього розкладу зайняло мені не один місяць!
Вона почула, як грюкнули двері, і полегшено відкинулась у своєму кріслі.
— Коли-небудь, — пообіцяла вона собі, — я скажу містерові Шрапнелеві все, що я про нього думаю. Гаразд, спробуймо зателефонувати до місис Перкінс. Вона раніше вже вела в нас уроки на підміні.
? Про що ти дізнався / дізналася? Що можеш розповісти про директора школи та його секретарку? Що і як вони говорять? Що буде далі?
Аудіювання. Послухай читання тексту вчителем / -лькою чи кимось із учнів / -ениць.
Але в місис Перкінс, як на зло, ніхто не брав трубки. Місис Штурх дзвонила до інших учителів, які працювали на підміну, але всі вони або знаходили відмовки, або ж їх не було на місці. Місис Штурх почало здаватися, що ніхто не хоче навіть наближатися до їхньої школи, а тим часом вона вже підійшла до кінця свого списку.
Секретарка знову взялася за трубку. Номер місис Грін не відповідав. Таким чином, залишилася тільки міс Гармидер. У трубці почувся тільки один гудок, перш ніж на тому кінці взяли трубку й відповіли — дуже-дуже схвильованим голосом.
— Не турбуйтеся, — прощебетала міс Гармидер. — Я буду за хвильку. Та яке там, навіть швидше — за мить! Я тільки візьму сумку.
? Що ти дізнався / дізналася про міс Гармидер? Порівняй читання й аудіювання. Як тобі легше сприймати текст? Чому? Що буде далі?
Читання. Прочитай текст мовчки до зупинки.
Директор був задоволений новиною. Містер Шрапнель глянув на автостоянку. Міс Гармидер ніяк не давала про себе знати. Десь далеко почулося завивання сирени. «Мабуть, пожежники», — подумки відзначив він. Директор почав перекличку. Діти рівненькими рядами тихесенько заходили в школу. Звук сирени наблизився. Декотрі з дітей оберталися, щоби подивитися, чи машина із сиреною проїде перед воротами школи. Цікаво, це пожежники чи поліція? На розі вулиці звискнули колеса автомобіля — і з-за повороту виринула швидка допомога з увімкненими маячками і сиреною, яка ревіла голосом, що доводив до шалу. Усі зачаровано дивилися, як вона промчала повз школу. Навіть містер Шрапнель не втримався від того, щоби простежити, куди ж вона поїде. Раптом швидка допомога зупинилася, верескнувши гальмами, і на ній загорілися ліхтарі заднього ходу. Сирена й далі завивала. На боці водія опустилося віконце, у віконце висунулася рука, показуючи правий поворот. Тоді заревів мотор, зі скреготом увімкнулася передача, швидка допомога рвонула у в’їзну браму школи і, черговий раз звискнувши гальмами і шинами, зупинилася на автостоянці.
З машини вискочила невисока постать, тягнучи за собою шість різнокаліберних торб, сумок і пакетів, причому половина їх вмісту висипалася на асфальт. Вона швиденько озирнулася, а тоді провела рукою по зачісці, яка нагадувала вороняче гніздо. Губна помада піднімалася до половини одної з її щік, а тіні для очей були розмазані по більшій частині носа.
? Чому міс Гармидер мала такий вигляд? Що ти можеш розповісти про неї?
Аудіювання. Послухай читання тексту вчителем чи одним з учнів.
Жінка люб’язно посміхнулася містерові Шрапнелю й пішла до нього через майданчик, похитуючись під вагою сумок.
— Доброго ранку! — закричала вона ще звіддаля. — Який прекрасний ранок! Лілія Гармидер. Як ся маєте?
— А... а... — почав містер Шрапнель. — Ця швидка допомога...
— Надзвичайна, правда? Я купила її торік на розпродажу. І знаєте, досі все чудово працює: сирена, маячки...
— Я чув, — пробурчав містер Шрапнель.
— Ну що, пішли? Не будемо гаяти часу, — сказала міс Гармидер. — «Веди, Макдаф!», ну, це із Шекспіра.
Містер Шрапнель стиха зітхнув і поплентався за міс Гармидер у школу, підбираючи за нею все, що вивалювалося по дорозі з її сумок.
Переклад Андрія Поритка