ЗАЧИН
Жив на світі їжачок Колько Колючка. І жив на світі зайчик Кося Вухань. Гарні були хлопці, але боягузи страшенні. Усього на світі боялися.
ГОЛОВНА ЧАСТИНА
От якось ясного сонячного ранку зустрілися біля перелазу мама-зайчиха з мамою-їжачихою.
— Здрастуйте, тітонько Вухань, — сказала мама-їжачиха. — Ви чули новину? На Великій Галявині відкривається лісова музична школа з ведмежою мовою викладання.
— Ах, що ви кажете, кумасю Колючко! — сплеснула мама-зайчиха лапами. — Музична школа?
Про що ти дізнався / дізналася? Що буде далі?
Мама-зайчиха причепурила Косю, вдягла йому новенькі штанці, білу сорочечку й повела на Велику Галявину.
Записував у школу сам директор Бурмило Михайлович Ведмідь.
Він сидів за березовим столом і суворо позирав на майбутніх учнів.
— Прізвище!
— Вухань! — чемно сказала мама-зайчиха.
— Я вас, мамо, не питаю! — сердито обернувся до неї директор. — Хай сам скаже. Він що у вас — глухий? А ще хоче в музичну школу!
— Та що ви! Що ви! У нього абсолютний слух! Подивіться, які в нього вушка!
— Так чого ж він мовчить?
— Він… він у мене… дуже сором’язливий, — мама-зайчиха підштовхнула сина. — Ну, кажи, Косю, кажи!..
Та Кося Вухань тільки прищулив вуха і сховався за мамину спідницю.
— Гм… — насупився Бурмило Михайлович. — Гм… Сором’язливий!.. А скажи-но, Вухань, «р-р-р» по-ведмежому.
Кося безпорадно подивився на маму, швидко-швидко закліпав очима й скривився.
Про що ти дізнався / дізналася? Що буде далі?
— А-а-а, — не витримав і заридав на всю галявину зайчик, притискаючись до мами.
— Ой, вибачте, — забідкалась мама-зайчиха. — Він у мене такий вразли́вий, такий вразливий…
КІНЦІВКА
— Розумію, — лагідно сказав директор. — Але й ви зрозумійте: у нас школа спеціалізована. Учителі — зі столичного зоопарку. У нас вимоги.
— Він буде вчитися. Я вас запевняю. Це він від незвички. Він буде гарно вчитися. От побачите…
За Всеволодом Нестайком