Довідник Модуль 4.4

Мозковий штурм як стратегія продукування ідей

Колективний «мозковий штурм» (або «метод мозкової атаки», або брейнстормінг) використовують в умовах групових форм навчання, причому найоптимальнішими вважають групи від 3 до 12 осіб (кількість учасників повинно ділитися на 3). В основу методу покладено виділення двох груп людей:

  • генераторів ідей;
  • критиків цих ідей.

Завдання групи генераторів ідей – «видати» за короткий термін максимальну їх кількість. Завдання групи експертів-критиків – якнайретельніше проаналізувати й оцінити всі без винятку ідеї.

Основні принципи мозкового штурму:

  • не критикувати відповіді інших;

  • пропонувати будь-яке рішення, яке спаде на думку, навіть у випадку його незвичайності, непрактичності або віддаленості від обговорюваної теми. Не робити самоцензури;

  • висувати найбільшу кількість ідей. Не має значення, чи можливо буде їх використати чи ні;

  • вільний розвиток, поліпшення, комбінування, розширення будь-яких висловлених ідей;

  • виділення визначеного часу (але не більше 20 хвилин) для отримання відповіді на чітко визначене питання, наприклад: «Як підвищити інтерес учасників до тренінгу»;

  • кількість учасників не більше, ніж 15 осіб;

  • якщо більше, то необхідно розбивати на дві групи перші беруть участь у мозковому штурмі – решта пише не менш ніж 3 думки стосовно питання. Після мозкового штурму ідеї або пропозиції записані другою групою додаються до загального списку. Коли учасник пише власну думку на окремому папері, він бере на себе відповідальність. Коли тренер пише його думку на ватмані, то учасник відчуває, що до його думки прислуховуються.

Правила проведення мозкового штурму:

  • Вибір ведучого (спікера) при рівноправному становищі всіх учасників.

  • Панування уяви. Позитивне налаштування на партнерів.

  • Можливі лише уточнюючі питання, заохочення й підтримка партнерів. Це не відноситься до експертів.

  • Неприйняття критичних зауважень і проміжних оцінок у процесі «штурму» (наприклад: «згоден, але можна й по-іншому»). Можливі доповнення й комбінування ідей.

  • Чіткість й узагальненість формулювання суджень, ідей. Дія за принципом: чим більше ідей, рішучіше атака, тим ближче досягнення мети штурму.

  • Відхід від деяких (попередньо позначених) педагогічних стереотипів і традицій. Доброзичливий настрій і розкутість учасників.

  • Активність усіх учасників команд оцінюється балами. Пасивні учасники дають привід експертам знімати бали з команди (при обумовленості правил проведення «штурму»).

  • Оптимізм і впевненість.

Правила для учасників:

  • правило піднятої руки;

  • 1 учасник – 1 думка;

  • не коментувати;

  • не перебивати;

  • чітко та коректно сформулювати питання;

  • говорити тільки тоді, коли вам нададуть слово;

  • висловлювати будь-які ідеї, що спадають на думку (чим більше пропозицій — тим краще);

  • не обговорювати й не критикувати висловлювання інших людей;

  • не забувати, що розвиток ідей, висунутих іншими учасниками, потрібно заохочувати;

  • продовжувати думати навіть тоді, коли вважаєте, що ваша фантазія вже виснажилася.

Привила для спікера:

  • контроль часу;

  • знати, що хоче отримати від учасників і коригувати перебіг мозкового штурму питаннями;

  • підказувати, використовувати жарти, репліки, які створюють неформальну обстановку;

  • ознайомити учасників з правилами все записувати.

Технологія «мозкового штурму»
Оптимальний склад групи від 3 до 12 учасників. Сам процес генерування ідей, заохочений ведучим, проходить, як правило, протягом 15-20 хв. Однак повна тривалість штурму, що включає процес аналізу та оцінювання ідей, становить 1,5-2 години.

II. Етап. Індивідуальна робота

Завдання II етапу:

  • Описати проблему, яку потрібно обговорити, або завдання, яке слід виконати.

  • Пояснити правила проведення сесії.

  • Дати можливість кожному учаснику сесії провести індивідуальну роботу (2-5 хвилин).

  • Озвучення результатів індивідуальної роботи.

  • Класифікація ідей.

III. Етап «Штурм» поставленої проблеми
Напрямки здійснення підготовчої роботи: Пошук організатора робіт.

Вимоги до організатора:

  • він має добре сприймати гумор;

  • вміти організувати справу без командних звернень;

  • вміти об’єднувати людей.

Набір «генераторів ідей» та «експертів»
Обрати «генераторів» і «експертів» можна таким способом: визначати яким словом починає відповідь той чи інший учасник. Якщо перше його слово «Так» – це «генератор ідей», якщо «ні» – «експерт».

Створення невимушеної обстановки.
Вивчення «генераторами ідей» правил.
Пропонування організатором рішень.

Завдання III етапу:

  • Об’єднати учасників в «основні» групи (зазвичай 3—5 учасників).

  • Усередині груп визначити «експертів» — роздати різнокольорові картки.

  • Повідомити термін (час) для роботи «основних» і «експертних» груп.

  • Учасники повинні мати досить часу, щоб стати «експертами» свого матеріалу. Робота в «основних» групах також може потребувати багато часу.

  • Усередині майбутніх «експертних» груп можна розподілити ролі.

Слід швидко розподілити ролі у групі.

1. Спікер (керівник групи):

  • зачитує завдання групи;

  • організовує порядок виконання;

  • пропонує учасникам групи висловитися по черзі;

  • заохочує групу до роботи;

  • підводить підсумки роботи;

  • за згодою групи визначає доповідача.

Завдання спікера (ведучого) на цьому етапі:

  • Повторити завдання. Дати команду до початку роботи.

  • Під час роботи стежити за часом і допомагати групам.

2. Секретар:

  • веде коротко і розбірливо записи результатів роботи своєї групи;

  • як член групи має бути готовим висловити думку групи під час підведення підсумків або допомогти доповідачеві;

  • усі ідеї, які виникли під час мозкового штурму, реєструються в таблиці їхнього подальшого опрацювання;

IV. Етап

Завдання IV етапу:

  • Після завершення роботи надати слово представникам «основних» груп для презентації групового варіанту розв’язання проблеми (результатів виконання завдання).

  • Підбити підсумки.

  • Спонукати всіх учасників розвивати або змінювати ідеї інших. Об’єднання або зміна раніше висунутих ідей часто сприяє появі нових, що перевершують попередні.

  • Намагатися запобігти коментарям, критиці або висміюванню якихось ідей.

Надзвичайно цінно, якщо відібрані, визнані перспективними ідеї вдається вишикувати в логічний ланцюжок.

V. Етап. Аналіз, оцінка ідей

Необхідно визначити критерії для відбору ідей, наприклад:

  • Реальність (час, гроші, методи виконання, люди). Оригінальність.
  • Актуальність (на сьогодні, на перспективу).

Метод оцінки результатів. Видаються маркери учасникам, і вони ставлять позначки (наприклад, не більше двох позначок) біля ідей або пропозицій, які найбільш відповідають визначеному критерію.

Результат: Залишається одна чи дві ідеї або пропозиції, які відповідають необхідним критеріям та придатні для подальшої роботи.

Завдання етапу:

  • Нагадати критерії оцінки ідей.

  • Обговорення експертами підсумків роботи груп.

  • Добір та оцінка найкращих ідей.

  • Повідомлення про результати «мозкової атаки» («штурму») за етапами проведення.

  • Публічний захист найкращих ідей.

У списку ідеї можна помічати так:

  • + + дуже гарна, оригінальна ідея;

  • + непогана ідея;

  • 0 конструктиву віднайти не вдалося.

(Джерело: iqholding.com.ua)

Несуперечливість інформації

Суперечність інформації — наявність у певному джерелі інформації або в різних джерелах тверджень, суджень, фактів, які заперечують якісь інші твердження, судження, факти. Несуперечливість — це така характеристика інформації, коли ніяке твердження не може бути і доведене, і водночас спростоване.

Діалог. Цитата як спосіб передачі прямої мови

Коли пряму мову передають у формі діалогу, тоді кожну репліку починають з нового рядка, перед нею ставлять тире й не вживають лапок. Інші розділові знаки ставлять, як звичайно при прямій мові. Цитатою називається дослівно наведений зі збереженням усіх граматичних та стилістичних особливостей уривок із чужого висловлювання, що використовується мовцем для підтвердження чи пояснення власних думок.

Для оформлення цитат застосовуємо такі розділові знаки.

  1. Цитати, включені в авторський текст, беремо в лапки. Інші розділові знаки при них розставляємо так, як у реченнях з прямою мовою та словами автора. Наприклад: У Конституції України записано: «Державною мовою в Україні є українська мова». Цитати, що виступають як самостійні висловлення (напр., в епіграфах), лапками не виділяються.
  2. Якщо цитату наводимо не повністю, а з пропуском, його позначаємо трьома крапками — на початку, в середині або в кінці цитати: Про цей переклад «Іліади» І. Франко сказав: «<…> се не популяризований, але справді націоналізований наш український Гомер, і то націоналізований так щасливо, що я не знаю нації, яка могла б похвалитися подібною працею» (О. Кундзич).
  3. Якщо під час цитування з’являється потреба у вставленні пояснень, їх подають або в круглих, або у квадратних дужках. У круглих дужках (з виділенням курсивом) подають також зауваження, примітки в межах певної цитати на зразок: Куренями в Січі звалися великі, довгі хати, в яких жили запорожці (примітка наша. — Ред.), «… (курсив мій. — Упоряд.) …».

Адаптація

Поняття «адаптації» в літературі й мистецтві трактують як перетворення тексту згідно з потребами, цінностями й ідеалами особистості або середовища, а також як спрощення тексту літературного твору для того, щоб непідготовлений читач міг легше сприймати та розуміти його зміст. Наприклад, однією з найвизначніших українських кіноадаптацій стала стрічка «Тіні забутих предків» режисера Сергія Параджанова.

У широкому розумінні адаптація означає процес пристосування до мінливих умов і походить від латинського adapto, що означає «пристосовую». Існує також техніка редагування – адаптація, яка пов'язана із наближенням авторського оригіналу до інформаційних запитів цільової аудиторії. У перекладознавстві адаптація – це перекладацька трансформація, яка використовується для досягнення однакового комунікативного ефекту в тексті оригіналу та тексті перекладу і полягає в заміні невідомого відомим, незвичного – звичним.

Ліричний відступ

Ліричний відступ — прийом у ліро-епічному творі, коли автор безпосередньо висловлює свої міркування з приводу композиції або сюжетних ліній цього твору, вчинків або характеристики героїв, певних явищ, асоційованих із зображуваними подіями. Ліричний відступ широко використовуються в українській поезії: у баладах та поемах Тараса Шевченка (крім «Катерини», ще в «І мертвим, і живим, і ненарожденим землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє», «Сон» та ін.), романі у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай».

Розгорнута метафора

Метафора як один із засобів відображення дійсності має тенденцію ускладнюватись. Літературознавці знаходять у сучасних художніх творах поєднання метафор, утворення метафоричних рядів. Ідеться про розгорнуту метафору. Вона охоплює декілька фраз або абзаців, або навіть поширюється на весь твір.

Розгорнута метафора послідовно реалізується у визначеному фрагменті або у всьому тексті (повідомленні). Приклад розгорнутої метафори:

Замовкло поле стоголосе
в обіймах золотої мли (Максим Рильський)

Тут розгорнута метафора складається з двох подвійних та метафоричного епітета «поле стоголосе».

Завантажити Довідник Модуль 4.4