Довідник Модуль 4.3

Аргументація — це процес обґрунтування мовця певного твердження з метою переконати слухача або читача в його істинності. Обґрунтування можна здійснювати на основі експерименту, спостереження або за допомогою вже загальновідомих положень.

Аргумент – це твердження, за допомогою якого людина обґрунтовує певну ідею з метою переконати кого сь іншого в її істинності. Кожен аргумент має певну структуру. Її обов’язковими взаємопов’язаними елементами є

(Джерело: Пометун О. та ін. Основи критичного мислення: Навчальний посібник для учнів старших класів загальноосвітньої школи. – Тернопіль, 2010. с. 141.)

Актуальність — важливість, значимість чого-небудь на сьогодні, сучасність, злободенність. Позначає властивість інформації, відомостей, норм, яка може бути втрачена із часом, з появою свіжішої, сучаснішої інформації. Актуальність інформації – це ступінь відповідності інформації поточному моменту часу. Ця властивість пов’язана з тим, що будь-яка інформація з часом втрачає актуальність, об’єктивність. Актуальність — важливість, значимість чого-небудь на сьогодні, сучасність, злободенність. Актуальність може втрачатися поступово, частинами, або в певних випадках – разово і повністю.

Пряма мова – це передане дослівно чуже висловлювання. Пряму мову супроводжують слова автора, з яких стає відомо, кому належить пряма мова, за яких обставин відбувається мовлення. Слова автора можуть стояти перед прямою мовою, після неї, перед прямою мовою і після неї, усередині неї. Слова автора вимовляють з розповідною інтонацією, зі зниженням голосу. Пряма мова може бути як розповідним, так і питальним чи спонукальним реченням, як окличним, так і неокличним, тому її потрібно вимовляти з відповідною інтонацією. Пряма мова може складатися з частин речення, одного речення, кількох речень.

Пряму мову беруть з обох боків у лапки. Стосовно слів автора вона може займати різні позиції, від чого будуть залежати в реченні розділові знаки (пряму мову в схемах умовно позначено П (п), слова автора – А (а).

Непряма мова — чуже мовлення, що передається не дослівно, а лише зі збереженням основного змісту. Непряма мова оформлюється як частина складного (іноді простого) речення. Наприклад:

• Мама йому строго наказала: «Не виходь до вуличних хлопчаків!» (речення з прямою мовою)
• Мама строго наказала, щоб він не виходив до вуличних хлопчаків (речення з непрямою мовою, складне).
• Мама йому строго наказала не виходити до вуличних хлопчаків (речення з непрямою мовою, просте).

У складному реченні з непрямою мовою перша частина – це слова автора, а друга – це непряма мова, що приєднується за допомогою сполучників чи сполучних слів (займенників, прислівників) Коли пряму мову замінюють на непряму, враховують вид речення прямої мови.

Зверніть увагу, що при заміні прямої мови на непряму:

• 1-ша та 2-га особа займенників і дієслів замінюються на форми 3-ї особи;
• звертання найчастіше перетворюється на член речення чи пропускається;
• часто пропускаються вставні слова, частки й вигуки.

У загальному розумінні контекст – це сукупність різних чинників, необхідних для розуміння, пояснення якого-небудь явища дійсності. Культурно-історичний контекст – це сукупність умов, у який створено той чи інший твір. Письменники, художники, перекладачі та інші митці відчувають вплив навколишньої дійсності, коли працюють над своїми творами. В історії України часто бували періоди, коли умови для творчості були несприятливими. Пригадаймо, наприклад, заборони на друк книжок і постановку вистав українською мовою. Або добу сталінських репресій, коли численні українські митці були фізично знищені або були змушені писати свої твори без сподівання їх колись оприлюднити. Таким чином, кожен текст і медіатекст створений за певних умов, які впливають на зміст і форму цього твору.

Епічна поема – один із різновидів поеми, у якій порушуються важливі проблеми минулого, сучасного і майбутнього. Зміст епічної поеми спирається на значущі події. Така поема має сюжет і чітко виражені характеристики. Відомими разками епічної поеми у світовій літературі є «Іліада» та «Одіссея» давньогрецького поета Гомера, «Енеїда» давньоримського поета Вергілія, твір анонімного іспанського автора «Пісня про мого Сіда», створена невідомим німецьким автором «Пісня про Нібелунгів», «Пісня про Гаявату» американського письменника Генрі Лонгфелло та інші.