Довідник Модуль 3.9

Усне мовлення перебуває в безпосередньому зв’язку з інтелектуальним та емоційним життям людини, тому саме в усному мовленні відбиваються переживання, емоції, зміна настрою тощо. Інтонаційні засоби – зміна в часі висоти основного тону (підвищення його і зниження), сили голосу (інтенсивності звучання), часу звучання, тривалості пауз, а також тембру голосу – є важливими показниками внутрішнього стану людини. Навчитися володіти інтонаційними засобами – це надзвичайно важливе завдання не лише для акторів. При вмілому використанні інтонаційних засобів досягається виразність мовлення, його ритмічність, музикальність.

Виразне мовлення допомагає в спілкуванні, робить взаємодію більш продуктивною. Інколи те саме слово, вимовлене з різною інтонацією, може поінформувати співбесідника набагато більше, ніж довга невиразна промова. Велику роль відіграє інтонації в реченнях зі звертанням. Звертання в процесі спілкування може залежно від ситуації мати певне інтонаційне забарвлення: інтонація питання, інтонація повідомлення з вираженням незавершеності, оклична інтонація, інтонація вимоги або категоричного прохання, інтонація ввічливого прохання, інтонація застереження тощо.

Постер — це форма друкованої графіки, призначена для привернення уваги до певного повідомлення, продукту, заходу чи ідеї. Постери часто додають рекламні кампанії для просування продуктів, фільмів або подій. Ось найпоширеніші види постерів:

• Постери до фільмів. Створюються для реклами фільмів чи серіалів.
• Музичні постери. Рекламують музикантів чи останній альбом.
• Спортивні постери. Використовуються для просування спортивних подій, команд чи спортивних товарів. Вони можуть містити фотографії спортсменів та інформацію про матчі.
• Вінтажні постери. Використовуються для оформлення інтер’єру. Їх часто колекціонують як предмет мистецтва.
• Постери із репродукціями картин. На таких постерах друкують відомі всьому світу картини. Можуть використовуватись у освітніх цілях.
• Подієві постери. Створюються для анонсів різних подій.
• Екологічні постери. Закликають піклуватися про довкілля.

Ці види постерів можуть сильно відрізнятися за стилем, дизайном та призначенням, але їх спільна мета — привернути увагу і передати інформацію, чи то реклама, мистецтво, освіта чи розвага.

(Джерело: newmedia.ua)

Звертання – це слово або сполучення слів, що називає особу (рідше предмет), до якої звертаються. Найчастіше звертання виражається іменником у кличному відмінку (Не стелись, тумане (В. Сосюра)), іноді іншими частинами мови в ролі іменника (Ти мене, кохана, проведеш до поля (М. Рильський)). Звертання членом речення не буває, з іншими членами речення не утворює словосполучень.

Звертання можуть бути непоширеними і поширеними. Непоширені звертання виражені одним словом. Наприклад: Лети, пташко, з захід сонця, защебечи в шибку (П. Гулак-Артемовський). Поширені звертання мають при собі залежні слова. Наприклад: Розвійтеся з вітром, листочки зів’ялі, розвійтесь, як тихе зітхання (І. Франко).

У реченні звертання може стояти на будь-якому місці і на письмі обов’язково виділяється комами. Наприклад: Грай, моя пісне, як вітер сей грає! (Леся Українка). Якщо звертання стоїть на початку речення і вимовляється з окличною інтонацією, то після нього ставиться знак оклику, а наступне слово пишеться з великої букви. Наприклад: Місяцю мій ясний! З високого неба сховайся за гору, бо світу не треба. (Т. Шевченко). Якщо перед звертанням стоять вигуки, то зазвичай вони від звертання відділяються комами. Наприклад: Ох, пісне, чому, як той птах, не летиш? (М. Рильський). Не ставляться коми перед звертанням після слів о, ой, які виконують роль підсилювальних часток. Наприклад: О слово! Будь мечем моїм! (Олександр Олесь).

За стилістично-фунцкціональною ознакою виділяють власне звертання і риторичне звертання. Риторичне звертання – це звертання, яке не має на меті дійсного контакту з особою, предметом або явищем, до якого звертаються, і служить лише для того, щоб привернути увагу читача (слухача) й висловити ставлення мовця. Наприклад: Верни до мене, пам’яте моя (В. Стус).

Вставними називають такі слова, словосполучення, речення, що виражають ставлення мовця до сказаного, привертають увагу до змісту, повідомляють про джерело інформації. Наприклад: Гори, здавалося, стояли тут поруч (О. Гончар). Вставні конструкції не бувають членами речення. На письмі вставні слова, словосполучення, речення виділяються зазвичай комами, а вимовляються зниженим тоном, у прискореному темпі. Перед ними і після них робиться пауза.

Деякі слова можуть бути й у ролі вставних слів, і в ролі членів речення. Наприклад: Може, це біль наш, а може, вина (Л. Костенко). Може зламатись тіло, але ніколи — дух (О. Стефанович).

Вставлені слова й речення вносять у речення побіжну чи додаткову інформацію. На відміну від вставних конструкцій, вони не виражають ставлення мовця до висловлюваного. Наприклад: Звали нашого діда, як я вже потім довідавсь, Семеном (О. Довженко).

Як ви памʼятаєте з попередніх уроків, існують такі різновиди текстів: цілісний, перерваний і змішаний. Змішаний текст – це сукупність елементів цілісного і перерваного текстів. Прикладами змішаних текстів є газета, журнал, вебсайт. У медіатекстах (зокрема кінофільмах) поєднано візуальну, звукову інформацію, титри тощо. Отже медіатекст, зокрема кінофільм, є прикладом змішаного тексту.

Епічний фільм – це стиль кіновиробництва, основними рисами якого є великий розмах і видовищність. Епічний історичний фільм (або історичний епік) зазвичай зображає історичну або вигадану подію з розкішними костюмами, коштовним музичним супроводом, з яскравим акторським складом, що робить його дорогим фільмом для виробництва.

Прикладами історичних епіків українського кінематографу є фільми «Кармелюк» (1931, режисер Фавст Лопатинський), «Захар Беркут» (1971, режисер Леонід Осика і 2019, режисер Ахтем Сеїтаблаєв), «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» (2011, режисер Михайло Іллєнко), «Поводир» (2013, режисер Олесь Санін) та інші. Історичні епіки можуть бути створені як за оригінальними сценаріями на основі історичних подій, так і на основі літературних творів або за мотивами літературних творів. У кожнім разі ці фільми є художнями медіатекстами, у яких поряд з історичною правдою є художній домисел.