Довідник Модуль 3.8

Порушенням академічної доброчесності вважається: академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікаця, списування. Академічний плагіат – оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства. Дослідниця Тереза Фішман тлумачить академічний плагіат як ситуацію, «коли певна особа використовує слова, ідеї чи результати праці, що належать іншому визначеному джерелу чи людині без посилання на джерело, з якого вона була запозичена, у ситуації, в якій правомірно очікується вказування авторства оригіналу з метою отримати певну користь, пошану, вигоду, які не обов'язково мають бути грошового характеру».

Самоплагіат – оприлюднення (частково або повністю) власних раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових результатів. Окремі автори іноді багатократно відтворюють ті самі наукові результати, при цьому подають їх як нові наукові результати. Тобто йдеться не про привласнення чужих результатів, а про некоректне з погляду академічної етики використання раніше опублікованих власних наукових результатів.

Фабрикація – вигадування даних чи фактів, що використовуються в освітньому процесі або наукових дослідженнях. Іноді в навчальних і наукових роботах наводяться дані про експерименти, вимірювання, розрахунки, опитування, інші види досліджень та їх апробацію, які насправді не виконувалися.

Фальсифікація – свідома зміна чи модифікація вже наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень. Іноді автори вносять зміни до результатів досліджень або приховують окремі результати з метою позбавлення від даних, що спростовують або не підтверджують гіпотези, які вони захищають, висновки, які вони роблять, тощо.

Списування – виконання письмових робіт із залученням зовнішніх джерел інформації, крім дозволених для використання, зокрема під час оцінювання результатів навчання; Найбільш поширеною формою списування є використання друкованих і електронних джерел інформації під час виконання письмових робіт, зокрема, екзаменаційних та контрольних робіт, без дозволу вчителя.

(Джерело: zakon.rada.gov.ua)

За сферою поширення розрізняють масову і спеціальну інформацію. Масова інформація містить відомості, терміни, зрозумілі великій кількості людей, які не мають спеціальної фахової підготовки. Спеціальна інформація містить певний набір понять, які можуть бути не зрозумілі багатьом людям, але зрозумілі певній групі фахівців (юридична, історична, військова, наукова інформація). Виокремлюють кілька різновидів спеціальної інформації.

1. Наукова інформація – утворюється в результаті наукової діяльності. Наукову інформацію можна визначити як передане в інформаційному процесі наукове знання.
2. Технічна інформація – створюється у сфері техніки і призначена для виконання технічних завдань (розроблення нових технічних пристроїв, машин, матеріалів тощо).
3. Технологічна інформація – безпосередньо використовується у сфері виробництва для створення матеріальних благ (продуктів харчування, одягу, машин тощо).
4. Планово-економічна інформація – наприклад, про стан і перспективи розвитку промислових підприємств – використовується для планування і керування виробництвом.

Однорідні члени речення – це такі члени речення, що відповідають на однакове питання, стосуються одного члена речення, виконують однакову синтаксичну роль і не залежать одне від одного. Наприклад: Ми маємо право на сум і любов, на щастя, на сонце і трави (В. Симоненко). Однорідні члени речення виражаються зазвичай однією частиною мови, бувають непоширені (не мають при собі залежних слів) і поширені (мають при собі залежні слова). Наприклад: Рівний, залитий сонцем (непош.) степ одразу принишк (пошир.) (О. Гончар).

Між однорідними членами речення можуть бути різні типи зв’язку: сполучниковий (сурядні сполучники та інтонація), безсполучниковий (інтонація), змішаний (сполучниковий і безсполучниковий). Від типів зв’язку залежать між однорідними членами речення розділові знаки.

Два або більше означень при означуваному слові можуть бути однорідними й неоднорідними.

Однорідні члени речення можуть супроводжуватися узагальнювальними словами – назвами, що охоплюють усі перелічувані в реченні предмети, ознаки, дії чи обставини. Наприклад: І все поволі зникає: море, скелі, земля (М. Коцюбинський). У ролі узагальнювальних слів найчастіше виступають займенники (усе, усі, ніщо, ніхто, кожний) та прислівники (скрізь, усюди, ніде, завжди та ін). Узагальнювальні слова є тими самими членами речення, що й однорідні члени. У реченні узагальнювальні слова можуть стояти як перед однорідними членами, так і після них. Від цього залежать у реченні розділові знаки.

Артбук – це:

1. інноваційний вид книжкових видань, у якому автор та видавець подають зміст у дуже незвичний спосіб;
2. немасовий книжковий продукт, ключові ознаки якого — унікальність, часто — складна для масового виробництва конструкція книжки з нестандартними візуальними й просторовими рішеннями.

Отже, артбук – це витвір мистецтва, який бере за основу форму або функцію книги. Артбук не обмежений видавничими стандартами – на нього впливає лише креативність автора. Це проявляється в ілюстраціях та колажах, у виборі матеріалів, процесі створення, верстці та дизайні. Саме свобода вибору цих творчих інструментів і робить артбук мистецьким об'єктом. Артбуки можна видавати одним примірником або цілим тиражем. Щоб зробити артбук цікавим і креативним, можна скористатися такими порадами:

• використовуйте нестандартні матеріали;
• будуйте зміст книги в незвичний спосіб;
• відштовхуйтеся від функції книги;
• переосмисліть форму книги або окремих її частин.

(Джерело: skvot.io)