Довідник Модуль 3.6

Академічна доброчесність – це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та наукової і творчої діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та наукових і творчих досягнень. Академічна доброчесність базується на 6 цінностях: чесність, довіра, справедливість, повага, відповідальність та відвага. Повага до власної думки починається з поваги до думок інших, а повага до власного тексту – з поваги до чужих.

1. Чесність. Чесність є найважливішою нормою, яка передбачає відвертість щодо власного інтелектуального внеску. Учень або студент повинен бути правдивим і відкритим у своїх наукових працях, уникати плагіату, не приписувати собі результати чужих робіт та виключити будь-яку маніпуляцію результатами в ході проведення досліджень. Також передбачається правильне використання джерел інформації, та їх належне цитування відповідно до стандартів.
2. Справедливість. Важливо забезпечувати прозорість, відкритість та виключити будь-яку форму дискримінації або несправедливості. Усі учні та учениці мають право на однакові можливості отримання знань, а їхні праці повинні бути оцінені неупереджено та об’єктивно.
3. Повага. Повага полягає у визнанні розмаїття думок, інтелектуальної власності, висловленні обґрунтованих суджень, цінуванні внеску інших до розвитку науки. Повага до інтелектуальної праці інших людей, є основою здорового наукового середовища та сприяє розвитку знань та новим відкриттям.
4. Довіра. Довіра базується на дотриманні стандартів. Інформація повинна подаватися правдиво та неспотворено, результати проведених досліджень не мають бути відкоригованими до потрібного автору значення. Викриття підтасування даних може призвести до негативних результатів та нашкодити не лише окремій людини, а й до закладу освіти. Довіра сприяє співпраці, яка допоможе обміну знаннями та досвідом у різноманітних сферах діяльності між різними інституціями.
5. Відповідальність. Автори наукових праць і навчальних робіт повинні брати відповідальність за якість і достовірність своєї роботи, свідомо ставитися до своїх обов’язків і розуміти наслідки своїх дій, належно виконувати та не порушувати правила та вимоги академічної доброчесності. Учень повинен поставити перед собою певну мету, скласти план дії та самостійно працювати задля досягнення своїх цілей.
6. Мужність. Мужність ґрунтується на готовності відповідати за свої вчинки, умінні чинити доброчесно всупереч страху, відстоювати правду, викривати порушення стандартів та законів. Мужність допомагає рішуче й наполегливо відстоювати власні принципи та переконання, вільно висловлювати погляди та відмовлятися від сумнівних пропозицій, навіть якщо це може в теорії допомогти в набутті певних регалій. Узагалі, мужність є важливою цінністю академічної доброчесності, оскільки вона допомагає забезпечити інноваційність й оригінальність в науковому середовищі. Вона підтримує довіру і забезпечує те, що навчання та виконання робіт відбуваються на основі принципів справедливості та правди.

Отже, академічна доброчесність є важливою для збереження і розвитку науки, а дотримання її цінностей допомагають забезпечити та зміцнити довіру до освіти в Україні.

За формою подання інформація може належати до різних видів. Інформація, подана у вигляді таблиць – це таблична інформація. За структурою розрізнюють прості та складні таблиці. Перші складаються з помірної кількості комірок (до 5 стовпців і до 10 рядків), у той час як складні мають збільшену кількість стовпців і рядків, які можуть ділитися на комірки, дробитися на фрагменти, мати велику кількість підзаголовків. Зазвичай просту таблицю розміщують у тексті після того абзацу, до якого відноситься інформація, що знаходиться в ній. Складні таблиці розміщують у розділі з додатками.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку пишуть (або друкують) над таблицею. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Заголовки колонок (граф) і заголовки рядків у таблиці починають з великої літери, а підзаголовки — з малої, якщо вони утворюють одне речення із заголовком. Підзаголовки, які мають самостійне значення, подають з великої літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Зазвичай іменники в заголовках пишуть в однині.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те cаме», а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

У разі використання цифрового пристрою, говорять про електронну таблицю, тобто застосунок, який підтримує багато математичних і статистичних функцій. Електронні таблиці можуть використовуватись як прості бази даних, але такий застосунок дозволяє звичайним користувачам виконувати прості розрахунки (наприклад, скільки витратив за цей місяць, що / кому / коли дав / взяв).

Додаток — це другорядний член речення, який об’єкт, на який спрямована дія або стосовно якого ця дія відбувається. Відповідає на питання непрямих відмінків: кого? чого? кому? чому? що? ким? чим? на кому? на чому?

Додаток, виражений у формі знахідного відмінка без прийменника або у формі родового відмінка при запереченні чи в значенні частини від цілого, називаємо прямим. Наприклад: Вечірній обрій опустив завісу (Л. Костенко). Усі інші додатки є непрямі. Наприклад: Пашить медами скосиста гора (Л. Костенко).

Обставина — другорядний член речення, який указує на місце, час, причину, мету, умову, спосіб дії, її інтенсивність і відповідає на питання як? де? коли? куди? чому? та ін.

У реченні обставини зазвичай залежать від присудка, хоч іноді обставини міри і ступеня можуть залежати від означень (трохи веселий) чи інших обставин (дуже глибоко).

Порівняльний зворот – це слово або група слів, що вводиться в просте речення порівняльними сполучниками (як, мов, наче, неначе, ніби, буцім тощо) й образно характеризує предмети, дії, ознаки шляхом порівняння їх з іншими предметами, діями, ознаками. У реченні порівняльний зворот зазвичай відокремлюємо комами, він є одним членом речення і найчастіше виконує синтаксичну роль обставини. Наприклад: Наче лук, моя думка напнута (О. Гаврилюк).

Перерваний текст – це текст, побудований на поєднанні списків. До такого тексту можуть входити таблиці, інфографіки, діаграми, рекламні оголошення. Перервані тексти організовані інакше, ніж цілісні, а отже, потребують іншого підходу до читання. Більшість перерваних текстів складається з певної кількості списків, з кількох поєднаних простих. Приклади перерваних текстів – це списки, таблиці, графіки, діаграми, рекламні оголошення, розклади, каталоги, покажчики й бланки.

Історична повість – це повість, сюжет якої відтворює у художній формі певні історичні події. Цей епічний твір за своїм текстовим обсягом та обсягом сюжету займає проміжне місце між романом та оповіданням і відтворює у художній формі якусь епоху, певний період історії. В історичній повісті історичний факт поєднується з художнім вимислом, справжні історичні особи — з особами вигаданими, вимисел уміщений в межі зображуваної епохи. В історичній повісті відтворено минула епоха та її діячі. Сюжет історичної повісті та вчинки персонажів вписуються у реалії епохи, що зображується.