Довідник Модуль 3.2

Реклама – форма комунікації, призначена для просування товарів, послуг чи ідей. За метою існують такі види рекламної презентації: стимулювальна, спрямована на актуалізацію потреб покупців та, як результат, придбання товарів; інформативна – повідомлення споживачів про існування певних товарів і послуг, їх якості; переконувальна, спрямована на переконання споживача в доцільності здійснення купівлі; порівняльна, що базується на зіставленні пропонованих товарів і послуг із пропозиціями конкурентів.

Визначальним завданням під час складання тексту рекламного повідомлення є визначити адресата, адже різні споживачі продукту по-різному реагують на один і той самий факт чи подію. Текст має бути структурованим, складатися з трьох основних компонентів: твердження – супроводження фактами – емоційної складової. Фактичний матеріал слід викладати просто, доступно, лаконічно; він повинен супроводжуватися підтвердженими статистичними даними, інфографікою, що унаочнює твердження. Для досягнення емоційного впливу варто добирати яскраві приклади з життя представників певних вікових, статусних, професійних груп, яким адресована реклама. Будь-яка успішна рекламна комунікація має бути чітко спланована, визначена її мета, спрогнозовані інтереси споживачів рекламного продукту. Варто попередньо вивчити запити адресата, зокрема ту можливу інформацію, яка вже може бути відомою, продумати аргументи, що викличуть зацікавленість. Важливо добирати грамотні, влучні мовні засоби залежно від складу слухачів, щоб людина відчула особливе ставлення до себе, власну цінність, емоційну близькість. Варто супроводжувати рекламний матеріал засобами візуалізації, адже проілюстрована інформація привертає увагу, сприяє кращому сприйняттю та запам’ятовуванню, причому для реклами економічної тематики слід добирати перевірені статистичні матеріали у вигляді графіків, діаграм та ін. Дуже важливим елементом успішної реклами є зворотний зв'язок, розуміння, наскільки аудиторія сприйняла викладені ідеї, оцінила певні дії чи пропозиції. Основними формами для отримання зворотного зв’язку є обговорення, обмін запитаннями та відповідями, дискусія. Ефект рекламної комунікації багато в чому залежить від емоційного впливу на аудиторію, тому слід планувати та прогнозувати, яку саме емоцію має викликати пропонований текст.

Для досягнення успішного результату презентатор, окрім володіння фактичним матеріалом, добору наочних засобів (слайдів, кольорової графіки, анімації), повинен досконало володіти нормами літературної мови, вживати ті види мовленнєвого етикету, які репрезентують категорію ввічливості, тобто звертання, вітання, прощання, подяка, вибачення, прохання; уміло користуватися засобами риторичної майстерності, долучаючи невербальні елементи – вираз очей, рухи, міміку, жести. Презентація має бути чітко структурованою, яскравою, спонукати до активного слухання, спільного прийняття рішень. Незалежно від виду презентації, її тематики, складу учасників існують загальноприйняті етикетні мовні формули, вироблені українським народом задля утвердження етичних принципів, духовних цінностей, етнічних традицій. Різні мовні формули доцільно вживати на всіх етапах презентації. Зокрема, в експозиції – звертання, реєстр яких на сьогодні достатньо широкий (шановне товариство, вельмишановні пані і панове, глибокоповажні добродії, шановні колеги, високоповажна громадо). Однією із форм звертання до незнайомих людей, яким наперед виказуємо довіру, є слово друзі.

У вступній частині, як правило, міститься спонукання слухати і ставити запитання (прошу уважно слухати; будь ласка, ставте запитання; будьте ласкаві подавати запитання в письмовій формі; вашій увазі пропоную). В основній частині – використання засобів логічного, причиново-наслідкового зв’язку (вставні слова по-перше, по-друге, як бачите, між іншим, очевидно; спонукальні речення з використанням дієслів наказового способу: спробуймо визначити наші переваги; розгляньмо варіанти вирішення проблем). У резюме – короткі речення, різні за метою висловлювання – питальні, окличні, спонукальні. У висновку – подяка за увагу, компліменти щодо активності, вираження сподівання на співпрацю, прощання.

Слід зауважити, що рівень комунікативних умінь учасників усних презентацій не завжди високий, що визначає актуальність наших спостережень щодо питання їхньої мовленнєвої культури. Аналіз помилок сприятиме їх усвідомленню мовцями, розумінню необхідності оволодіння нормами сучасної української мови. Усний текст має низку своїх особливостей, адже перевага усної комунікації полягає в безпосередності контакту, що передбачає не лише насиченість точною інформацією, а й чинить емоційно-почуттєвий вплив на аудиторію, містить творчу імпровізацію. Для донесення інформації важливу роль відіграє голос та дикція презентатора будь-якого тексту. Під час усної презентації необхідно дотримуватися культури мовлення, не використовувати слів-паразитів, не зловживати іншомовною лексикою; говорити треба просто, чітко, ясно, у прийнятному темпі (120-140 слів на хвилину), при потребі тримати паузу. Важливе місце відіграють жести, міміка, дружній вираз обличчя, уміння підтримувати зоровий контакт з аудиторією, навіть одяг та постава.

Отже, успішна рекламна комунікація має бути чітко спланована, визначена мета, сфокусована на цільовій аудиторії. Пропонований текст слід чітко структурувати за будовою, наповнювати зрозумілим і цікавим змістом. Крім володіння фактичним матеріалом та застосування наочних засобів, необхідно на всіх її етапах використовувати етикетні мовні формули, традиційні для української мови, щоб активізувати увагу слухачів.

(За матеріалами дослідження К. Бондарчук та О. Чумаченко)

За формою подання Інформацію можна систематизувати на такі види:

Записаний літерами вірш або надрукована стаття – це є текстова форма подання інформації. Текстова інформація надзвичайно зручна і широко використовується в повсякденному житті.

Речення — це слово чи група слів, що виражають відносно закінчену думку.
Ознаки речення:

1. Комунікативна одиниця (служить для спілкування).
2. Змістова й інтонаційна завершеність.
3. Наявність граматичної основи (граматична основа речення — підмет і присудок).

Речення — основна одиниця синтаксису, яка має граматичну основу (підмет, присудок) і слугує засобом спілкування.

Розрізняють прямий і непрямий порядок слів у реченні. Прямий порядок слів вважають нейтральним, він є характерним для офіційно-ділового та наукового стилів мовлення. У разі непрямого порядку слів (інверсії) основний зміст речення зберігається, але з’являються додаткові смислові відтінки, посилюється виразність слів. Непрямий порядок слів використовують у художньому та розмовному стилях для виділення змістової значущості тих чи інших слів у реченні або для надання фразі особливого стилістичного забарвлення.

Інверсія — непрямий порядок слів (підмет після присудка, означення після означуваного слова): Орбіту літа дописав листок (М. Боровко). Логічний наголос — це виділення більшою силою голосу найважливішого слова в реченні. Наприклад: 1. Завтра відбудеться конкурс. 2. завтра Відбудеться конкурс. 3. завтра відбудеться Конкурс.

У наведених реченнях логічний наголос падає на виділені слова, бо вони виражають найсуттєвіше в повідомленні, а значить, і мають найбільшу смислову вагу. У цьому можна пересвідчитися, поставивши відповідні запитання. Перше речення є відповіддю на запитання «Коли відбудеться конкурс?», друге – «Чи відбудеться завтра конкурс?», третє – «Що відбудеться завтра?»

Підмет — це головний член двоскладного речення, що означає предмет, про який ідеться в реченні, і відповідає на питання: хто? що? За своєю структурою підмет може бути простим (виражений одним словом) і складеним (кількома словами).

Засоби зв’язку речень у тексті забезпечують його змістову цілісність і можуть бути лексичними, морфологічними і синтаксичними. До лексичних належать:

1. Повтори слів. Вітер і сніг бешкетували всю ніч. Здавалося, що вітру хотілося затанцювати сніжинки, аж поки не впадуть на землю білою пухкою ковдрою.
2. Займенники. Кицька вмивалася. Здавалося, її ніщо не цікавило, окрім власної краси (Г. Гузовська-Корицька).
3. Синоніми. Частенько на гостину до Горіха навідувалася Білочка й, вибираючи мить, хапала горішок і гайда до свого помешкання. Спостерігали за вивіркою й дивувалися її невтомній працьовитості (Г. Гузовська-Корицька).
4. Контекстуальні синоніми. Білочка стривожено перестрибувала з гілки на гілку, шукаючи поживу. За метушнею трударки спостерігало десяток оченят (Г. Гузовська-Корицька). Вовк — сірий. Німа — безлюдна (ніч)
5. Спільнокореневі слова. Природа нашої землі надзвичайно різноманітна. Ця різноманітність зумовлена географічним розташуванням України.
6. Використання родової назви замість видової. Ссавець — коала, пташка — синичка.
7. Використання загальної назви замість власної. Столиця — Київ, ріка — Десна.
8. Близькі за змістом слова (тематично близькі в тексті). Прикрашати — заквітчувати. Прикрашати — декорувати. Прикрашати — додати музики.
9. Перифрази (описові вирази) Леся Українка — дочка Прометея; Г. Сковорода — мандрівний філософ; газ — блакитне паливо; лікарі — люди в білих халатах.
10. Фразеологічні синоніми. Бути байдужим — моя хата скраю, перебільшувати — робити з мухи слона.

Перспектива оповідача: