Довідник Модуль 2.7

Підтекст — прихований, внутрішній зміст висловлювання. Підтекст існує тільки в зв’язку з вербально вираженим змістом, супроводить і водночас частково чи повністю змінює його. Підтекст передбачає умовну взаємодію автора й читача, коли автор непрямо формулює певну інформацію, а читач суб’єктивно тлумачить його і цим доповнює приховані автором елементи змісту. Це дає можливість збагнути зміст сказаного.

Виокремлюють два типи змістово-підтекстової інформації: ситуативну та асоціативну. Ситуативна підтекстова інформація – це підтекст, пов’язаний із тим, про що йшлося в тексті раніше, і читач (слухач) сприймає та розуміє таку інформацію завдяки попередньо описаним фактам чи подіям. Такий підтекст може бути розшифрований читачем (слухачем) завдяки неодноразовому ретроспективному зверненню до різних частин тексту, їх збігу і протиставленню.

(Джерело: catalog.liha-pres.eu)

Слово фальсифікація походить від латинського «falcifiko», що означає «підробка». Але в сучасній українській мові у цього слова є кілька значень:

Стосовно другого значення слова фальсифікація слід зазначити, що інколи викривлення або неправильне тлумачення тих чи інших явищ, подій, фактів відбувається і ненавмисно. Тому про фальсифікацію можна говорити і в таких ситуаціях, коли хтось, не володіючи певною інформацію, неправильно щось тлумачить, приписує певні дії іншій людині. Фальсифікація належить до переліку порушень академічної доброчесності і карається законом.

Партитура (італійське partitura — розподіл) — це графічне розмічання тексту, який треба усно виголошувати за допомогою системи позначок (знаків), які підказують, які слова чи частини тексту варто виділити голосом, де зробити паузу чи уповільнити мовлення тощо. Партитура особливо важлива для декламатора, адже допомагає зафіксувати потрібне в тексті, щоб потім це легко відтренувати, відрепетирувати до часу виступу.

(За urok.osvita.ua)

Слово диптих походить від грецького словосполучення, що перекладається, як «складний вдвоє». У Давній Греції так спочатку називали вкриту воском дощечку, на якій писали. У наш час слово диптих найчастіше вживають щодо поетичних творів.

(За матеріалами Вікіпедії)

Сенкан — це вільний вірш без рими, який складається з п’яти рядків. Ця форма походить з Америки й виникла під впливом жанру японської поезії хоку.

Особливості сенкану:

• У сенкані зазвичай 11–12 слів.
• Перший рядок розкриває тему сенкану, описує певне поняття, про яке написаний вірш. Зазвичай це іменник, але іноді використовують і займенник.
• У другому рядку потрібно дібрати два прикметники, які мають охарактеризувати слово (іменник чи займенник) із рядка 1.
• Третій рядок сенкана — це три дієслова. Вони вказують на те, що робить іменник (займенник) або на те, що з ним відбувається.
• Четвертий рядок — це вислів, у якому розкривається ставлення автора вірша до іменника (займенника). Вислів зазвичай складається з чотирьох слів. Іноді може бути у формі звертання чи запитання.
• П'ятий рядок – це одне-два слова, синонім до першого слова, у ньому висловлюється сутність теми, ніби робиться підсумок.
• У сенкані можуть бути прийменники, вигуки, частки, сполучники в будь-якому рядку.

Приклад:
Осінь
Барвиста, прохолодна,
Дощить, обдаровує, фарбує,
Змішує барви, збирає врожай
Золота пора.