Модуль 2.4

Єлизаветинська епоха — епоха в історії Англії правління королеви Єлизавети I (1558–1603). Історики часто описують його як золотий вік в історії Англії. Символ Британії вперше використовувався в 1572 році, а потім часто для позначення єлизаветинської епохи як епохи відродження, яка надихнула національну гордість через класичні ідеали, міжнародну експансію та морську перемогу над ненависним іспанським ворогом. Цей «золотий вік» представляв апогей англійського Відродження й побачив розквіт поезії, музики та літератури. Епоха найбільш відома театром, оскільки Вільям Шекспір та багато інших авторів створювали п’єси, які позбулися минулого театрального стилю Англії.

Це була епоха досліджень і завоювань за кордоном, а вдома протестантська Реформація стала більш прийнятною для людей. Це також був кінець періоду, коли Англія була окремою державою до свого королівського союзу з Шотландією. Англія також була добре забезпечена порівняно з іншими країнами Європи. Англія в цей період мала централізований, організований і ефективний уряд, в основному завдяки реформам Генріха VII і Генріха VIII. Економічно країна почала отримувати значні вигоди від нової ери трансатлантичної торгівлі. На момент смерті Єлизавети в 1603 році в Англії бурхливо розвивались мистецтво та науки, і країна вже була загальновизнаним світовим лідером в усіх аспектах міждержавних стосунків, що дало можливість Єлизаветі I увійти в історію в якості одного з найвеличніших англійських монархів.

(За матеріалами history-maps.com)

Українській мові вдалося зберегти власну ідентичність, попри запозичення та численні заборони. Окремі слова стали широковживаними саме після появи їх у творах відомих письменників. Автора «Енеїди» Івана Котляревського вважають класиком нової української літератури. У своїй поемі він уперше вжив слова «несамовитий» та «угамуватися». Ще один український класик Тарас Шевченко в поемі «Катерина» використав прикметник «високочолий». Вважають, що він також увів у широкий вжиток такі слова: «вогняний», «мордуватися», «почимчикувати» та «фортеця».

Іван Нечуй-Левицький у своїх творах використав лексеми «самосвідомість», «світогляд», «стосунок», «перепона», «квітник», «вигукування», «сміливість». А Григорій Квітка-Основ’яненко зробив широковживаними слова «буденний» та «перемагати». Іменник «привид» з’явився в збірці «Зів’яле листя» Івана Франка. Письменник також є автором слів «отвір» та «чинник». Водночас Леоніда Глібова вважають автором мовних одиниць «бурмотати», «пожовкнути», «соромно». Іменник «мрія» до широкого вжитку ввів Михайло Старицький разом зі словами «майбутнє», «байдужість», «завзяття», «темрява», «пестливий», «привабливий». Лесю Українку вважають авторкою неологізмів «провесна» та «промінь», а Олену Пчілку — слів «мистецтво», «переможець», «променистий», «палкий» і «нестяма».

До речі, у творах англійського класика Вільяма Шекспіра також чимало слів, які він вжив уперше і якими збагатив англійську мову. Саме в його творах було вперше вжито такі слова, як: addiction — залежність, belongings — речі, приладдя, cold-blooded — холоднокровний, eyeball — очне яблуко, fashionable — модний, inaudible — невиразний, нечути, manager — керівник, менеджер, uncomfortable — незручний, swagger — розв’язність та інші…

З-поміж різних видів перекладу визначають такі, як писемний, усний, синхронний, автоматичний. Писемний переклад може бути:

• авторський — переклад твору іншою мовою, виконаний автором оригіналу;
• авторизований — це переклад твору іншою мовою, виконаний перекладачем, який знає цю мову, але за згодою автора;
• адаптований (пристосований) переклад — це переклад складного твору, адресований окремому читачеві (твір для дорослих, адресований дітям шкільного віку);
• скорочений — це переклад, у якому зберігають лише певні фрагменти твору, які є основою тексту, а решту вилучають;
• підрядковий — це дослівний переклад іншомовного твору на мову видання.

Підрядковий (підрядний) переклад — дослівний переклад іншомовного тексту, часто з детальними поясненнями, який використовується як чернетка для подальшого художнього перекладу або як навчальний посібник для навчання перекладу. Художні особливості тексту, такі як рима, ритм, стиль зазвичай не зберігаються при підрядковому перекладі; головна його мета — якнайточніше передати зміст. Зазвичай такий переклад є прозовим переказом змісту римованого чи вільного поетичного першотвору. З такого перекладу (при його літературному доопрацюванні) і робиться літературний варіант / художній переклад оригіналу.