Вільям Шекспір (1564-1616)
Канонічна біографія Вільяма Шекспіра складалася протягом останніх трьох з половиною століть на основі нечисленних документально підтверджених фактів та легендарних відомостей. На жаль, ані за життя, ані відразу ж по смерті драматурга не було написано жодного його життєпису. Тож не дивно, що в біографії Шекспіра є чимало слів з відтінком гіпотетичності й непевності: «вірогідно», «ймовірно», «можливо», «схоже, що», «з огляду на звичну для тих часів практику, можна припустити» тощо. Навіть дата його народження достеменно невідома: вона встановлена за датою хрещення (26 квітня 1564 року), яка зафіксована у книзі парафіяльної церкви Св. Трійці провінційного містечка Стретфорд-на Ейвоні. Оскільки в ті часи дитину зазвичай хрестили третього дня, то днем народження великого драматурга прийнято вважати 23 квітня. Така дата цілком влаштовує англійців з огляду на її знаковість: цей день є днем Св. Георгія – покровителя Англії, тож символічно, що великий національний поет народився у день національного свята.
У семирічному віці Вільяма Шекспіра, який на той час вже, очевидно, вмів читати і писати, віддали до стретфордської граматичної школи, яку він відвідував протягом семи років. У 1577 році фінансові справи родини різко погіршилися, невдовзі через борги батько Шекспіра мусив продати успадковані землі, тому про подальшу освіту старшого сина годі було і мріяти. Чим займався Вільям після 1578 року достеменно невідомо. Припускають, що він допомагав батькові утримувати багатодітну сім’ю, працюючи чи то молодшим учителем, чи то учнем різника.
У вісімнадцятирічному віці Вільям Шекспір одружився з донькою заможного селянина, однак подружнє життя майбутнього драматурга, вочевидь, не було безхмарним. У 1587 році він вирушив до Лондона, залишивши сім’ю у Стретфорді на утриманні своїх батьків. Згідно з легендою, що переповідається першими його біографами, то була втеча від переслідувань сера Томаса Люсі, на чиїх землях молодий Шекспір нібито займався браконьєрством. Проте існують й інші версії пояснення такого рішучого кроку. Можливо, він посварився з хазяїном, у якого служив, а можливо, спокусившись принадами акторського життя, приєднався до однієї з тих мандрівних труп, що частенько навідувались у Стретфорд.
Чим саме займався Шекспір у столиці протягом перших двох-трьох років достеменно невідомо. Можливо, він виконував допоміжні функції у самому театрі, працюючи суфлером або забезпечуючи належні шумові ефекти. Його акторська кар’єра розпочалася, ймовірно, у театрі «Роуз» десь наприкінці 80-х років. Театральне життя в Лондоні вирувало. Збільшувалася кількість акторських труп, які почали конкурувати одна з одною, докладаючи чималих зусиль заради досягнення успіху в глядацької аудиторії.
Вже 1592 року Шекспір був знаний у театральному середовищі Лондона як драматург, але точно датувати його ранні п’єси надзвичайно важко. Дебют молодого драматурга, вочевидь, виявився доволі успішним. Щоправда, справжнє визнання літератору-початківцю принесли не перші п’єси, а поеми «Венера і Адоніс» (1593) та «Збезчещена Лукреція» (1594), присвячені графу Саутгемптону, шляхетному покровителю мистецтв. Про надзвичайний успіх перших поетичних творів Шекспіра свідчить також і той факт, що поема «Венера і Адоніс», приміром, ще за життя автора була перевидана вісім разів. Біографи вважають, що саме нечувана щедрість графа Саутгемптона заклала основи майбутнього добробуту Шекспіра. У 90-ті роки він спромігся стати співвласником театру «Глобус», одержав дворянський статус і право на фамільний герб.
Творча біографія Шекспіра завершується 1613 роком. Саме цього року під час прем’єри «Генріха VIII» внаслідок трагічного збігу обставин згорів до тла «Глобус». Приблизно через рік його буде відбудовано, але «потрясатель сцени» вже не напише для його відвідувачів жодного нового рядка.
(Джерело: shakespeare.znu.edu.ua)
Сонет 66
Я кличу смерть – дивитися набридло
На жебри і приниження чеснот,
На безтурботне і вельможне бидло,
На правоту, що їй затисли рот,
На честь фальшиву, на дівочу вроду
Поганьблену, на зраду в пишноті,
На правду, що підлоті навдогоду.
Переклад Дмитра Павличка
Сонет 66
Стомившися, вже смерті я благаю,
Бо скрізь нікчемність в розкоші сама,
І в злиднях честь доходить до одчаю,
І чистій вірності шляхів нема,
І силу неміч забива в кайдани,
І честь дівоча втоптана у бруд,
І почесті не тим, хто гідний шани,
І досконалості ганебний суд,
І злу – добро поставлене в служниці,
І владою уярмлені митці,
І істину вважають за дурниці,
І гине хист в недоума руці;
Стомившись тим, спокою прагну я,
Та вмерти не дає любов моя.
Переклад Дмитра Паламарчука
Епілог
Голубчики, українські поети,
Невже вас досі нікому навчити,
Що не досить сяких-таких зліпити
Рядків штирнадцять, і вже й є сонети?
П'ятистоповий ямб, мов з міді литий
Два з чотирьох, два з трьох рядків куплети,
Пов'язані в дзвінкі рифмові сплети, —
Лиш те ім'ям сонета слід хрестити.
Тій формі й зміст най буде відповідний;
Конфлікт чуття, природи блиск погідний
В двох перших строфах ярко розвертаєсь.
Страсть, буря, гнів, мов хмара піднімаєсь,
Мутить блиск, грізно мечесь, рве окови,
Та при кінці сплива в гармонію любови.
Іван Франко
Sonnet 66
Tired with all these, for restful death I cry, –
As to behold desert a beggar born,
And needy nothing trimm'd in jollity,
And purest faith unhappily forsworn,
And gilded honour shamefully misplac'd,
And maiden virtue rudely strumpeted,
And right perfection wrongfully disgrac'd,
And strength by limping sway disabled,
And art made tongue-tied by autority,
And folly (doctor-like) controlling skill,
And simple truth miscall'd simplicity,
And captive good attending captain ill:
Tired with all these, from these would I be gone,
Save that, to die, I leave my love alone.
Сонет 66
Втомлений всім, я кличу заспокійливу смерть,
Бачачи гідність, від народження приречену на злиденність,
І пусту нікчемність, що процвітає в радощах,
І найчистішу довіру (віру), яку зневажливо (непорядно) обманули,
І позолочені почесті, що їх ганебно надають,
І цнотливу доброчинність (дівочу честь), жорстоко зневажену,
І справжню досконалість, несправедливо ображену,
І силу, котру затирає негідна влада,
І мистецтво, приречене владою на мовчання,
І тупість, що з напучуваннями перевіряє знання,
І чесну правдивість, названу дурістю,
І уярмлене добро в рабстві у переможного зла.
Втомлений цим усім, я хотів би позбутися від усього,
Коли б, помираючи, я не мусив би робити самотнім того, кого люблю (свою любов).
(підрядковий переклад)
Сонет 66
Cтомився з цим усім, за смертю я кричу,
Як гідних бачити з народжень жебраками,
І ницих покидьків, зодягнених в парчу,
І найчистішу віру, зраджену верхами,
Й продажний гонор не в ганебнім місці,
Й дівочу честь у грубім продаванні,
І досконалість не на чільнім місці,
І силу, втрачену в кульгавім керуванні,
І як мистецтву влада в'яже язика,
Й до знань приставлено учену глупоту,
Й просту і щиру Правду кличуть Простота,
І як Добро слугує панівному Злу.
Cтомився з цим усім, у вічність я б пішов,
Та, врятувавшись, я лишу мою любов.
Переклад Станіслава Нечаїва
Глобальна антологія перекладів Шекспірових «Сонетів»
У 2009 році 400-річчя Шекспірового «Сонетарію» було вшановано справді королівським подарунком. У вересні швейцарське видавництво Edition SIGNAThUR випустило у світ глобальну антологію перекладів вибраних сонетів мовами різних країн світу – «від Китаю до Перу».
Для того щоб підготувати цей грандіозний проєкт, Манфред Пфістер і Юрген Гуч запросили до співпраці більш ніж 70 кореспондентів з різних куточків земної кулі (в тому числі з України). Видання містить 71 розділ на 710 сторінках. Кожен з розділів включає передмову. Органічною частиною антології є мультимедійний архів на CD / DVD диску. У цьому архіві читач знайде не тільки переклади, озвучені носіями мови, а й музикальні інтерпретації і ілюстрації. Важливою рисою видання є орієнтація на створення панорамної візії, що включає не тільки найрозповсюдженіші мови, але й мови етнічних меншин, діалекти, не тільки канонічні переклади, а й маргінальні версії.
(За матеріалами сайту learn-english.net.ua)
Що таке антологія?
Антологія (грец. ἀνϑολογια, букв. – збирання квітів) – збірник творів різних авторів, здебільшого одного жанру або роду, іноді – за тематичним принципом. Найдавнішою власне антологією вважають збірник епіграм «Вінок», яку уклав давньогрецький поет Мелеагр із Гадари (близько 90 р. до н. е.), Завдяки репрезентативності й зручності антології в наступні століття і до наших днів з’являється значна кількість таких видань. Одні укладачі створювали цілком нові антології, інші об’єднували збірники своїх попередників у нову цілість. У новочасній літературі виникли нові типи антологій, що репрезентують окреме національне письменство, певну літературну добу або жанр. Іноді антологія – це зібрання творів, різних за жанром, часом та місцем написання, де об’єднувальним принципом є вподобання укладача або замовника. У 19 столітті антологія представлена здебільшого альманахами й збірниками. «Антологія руська» (Львів, 1881) містила твори 42-х українських поетів – від Івана Котляревського до Івана Франка. Значного поширення набули антології наприкінці 19 – початку 20 ст.). Антологія може підсумовувати літературний процес на певному часовому проміжку («За 25 літ», 1924), відображати розвиток жанру («Українська радянська новела», 1948; «Українська радянська п’єса», т. 1–5, 1949–55; «Антологія українського оповідання», т. 1–4, 1960; усі – Київ). Тематичні антології, видані у 80-х рр. («Аполлонова лютня. Київські поети 17–18 ст.», 1982; «Пісні Купідона: Любовна поезія на Україні 16 – поч. 19 ст.», 1984; «Земна нев’януча краса. Українська пейзажна лірика», 1986; «Марсове поле: Героїчна поезія на Україні 10 – першої пол. 17 ст.», 1988; усі – Київ), значно розширили уявлення про українську літературу. У сучасній Україні формат антології лишається дуже актуальним.
(За матеріалами esu.com.ua)
Як навчитися писати вірші?
Вітаю всіх поціновувачів саморозвитку і творчості. Сьогодні я розкажу вам, як писати вірші. Це процес цікавий, нескладний і дуже корисний для загального саморозвитку. Навіть, якщо ви технарь. Навіть, якщо ніколи раніше не писали вірші. Навіть, якщо думаєте, що це нереально складно і для цього потрібно мати талант від природи. Сьогодні ви напишете свій перший вірш. А може й не один Готові? Поїхали!
Головний принцип створення віршів. «Пишу, шо бачу і що відчуваю». – це, власне, все, що потрібно знати про те, як писати вірші. Спробуємо на практиці. Я от зараз лежу на ліжку, на руках тримаю ноутбук і набираю текст цієї статті. Це простим текстом.
Тепер передам це за допомогою вірша:
Лежу я на ліжку,
Ноутбук на руках.
Текст я пишу мимовільно…
Описую те, як писати вірші,
Виходить стабільно.
Додам трішки «фарб» і «емоцій»:
На ліжку м’якенькому я потягаюсь,
Чорний ноутбук в моїх міцних руках.
Пишу зараз текст для статті мимовільно,
Він має навчити писати вірші.
Додам риму:
На ліжку м’якенькому я потягаюсь,
Чорний ноутбук в моїх міцних руках.
Пишу зараз текст мимовільно,
Про те, як писати вірші зрозуміло.
Тепер спробуйте написати свій вірш. Якщо не знаєте, про що написати, то напишіть, що «Я не знаю з чого почати». І далі описуйте свої почуття і думки у віршованій формі.
Наприклад так:
«Я не знаю з чого почати»
Я відкрив блокнот і взяв ручку,
Але вірш не пишеться в мене і все.
Я не знаю з чого мені розпочати,
Хоча наче ж все просто це.
Здається, голова моя зараз пуста,
І мій мозок не хоче нічого писати.
Та я бачу, що це мимовільно,
І ось я вже щось починаю писати…
Так, перші вірші можуть виходити не дуже мелодійні, але з кожним новим твором ви будете писати все краще і краще.
Чому писати вірші корисно?
- По-перше, це розвиває уяву і творче мислення.
- По-друге, ви починаєте помічати багато цікавих деталей.
- По-третє, за допомогою віршів можна аналізувати себе і бачити те, що заховане від свідомості. Прямо як фрірайтинг.
- По-четверте, процес написання віршів приносить емоційне задоволення.
- По-п’яте, уміння писати вірші демонструє сильну сторону вашої особистості.
У кожного свій унікальний стиль. Пам’ятайте, що у кожного автора свій унікальний стиль написання. Тому, якщо вам здається, що ви пишете нескладно або не в риму – не хвилюйтесь. Можливо, це ключова фішка вашого авторського стилю. І її потрібно розвивати, а не здаватися раніше часу. Сподіваюся, ця стаття дала вам відповідь на питання як писати вірші. Якщо щось не виходить або є якісь питання – пишіть в коментарях. Відповім і допоможу.
(За матеріалами сайту samorozvytok.com)
Поради від професійних письменників і письменниць для поетів-початківців
Читаючи улюблений вірш, напевно, кожен замислюється про його сенс та вміння автора чітко і лаконічно висловити свою думку. Прийнято вважати, що вміння писати вірші — дар від природи, але насправді кожному варто принаймні спробувати!
1. Не квапся із висновками. Одна з проблем нашого часу — невпевненість у собі. У написанні віршів це може бути істотною перешкодою. Ніколи не суди власні слова, щойно написавши їх. Краще почекай годинку чи й декілька днів, щоб побачити вірш з іншого боку!
2. Поспішай повільно. Часом дописати вірш до кінця одразу не виходить. Це цілком нормально. Деякі вірші пишуться днями, тижнями чи місяцями.
3. Записуй спонтанні ідеї. Іноді цікаві ідеї, натхнення поглинають тебе, прогулюючись із друзями чи працюючи над домашніми справами. Не зволікай! Записуй усе, про що думаєш та що відчуваєш у цей момент! Адже саме спонтанні думки будуть найкращою основою твоїх віршів.
4. Почни з прози. Пам’ятай, що література — це не тільки вірші. Пробуючи себе в різних жанрах, ти зможеш вибрати саме той, який вдаватиметься тобі найліпше.
5. Зміна теми в процесі – це нормально. Починаючи писати вірш, кожен має чітку позицію щодо теми. Але в процесі складання віршів ми, відпускаючи фантазію, пишемо те, що відчуваємо. Ти можеш відчути новий стан чи іншу хвилю натхнення, почавши віршувати. Тема змінюється тоді, коли твій внутрішній голос та думки сповнюються новими відчуттями.
Найголовніше у написанні віршів — це емоції, натхнення і душа. Пропускай крізь себе кожне слово. Література — це чудово і ти можеш стати її частинкою вже сьогодні!
(За матеріалами сайту september.ua)
Про підтекст у літературному творі
Підтекст є важливим елементом літературного твору, який надає йому глибини та багатогранності. Це прихований, додатковий зміст, який не виражений словами прямо, але є лише в авторських натяках. Підтекст – це те, що лежить за лаштунками явного змісту твору, те, що читач має розгадати, розшифрувати за допомогою художніх засобів, використаних письменником.
Які функції виконує підтекст
Підтекст виконує кілька важливих функцій у літературному творі:
1. Збагачує зміст — робить твір багатошаровим, додаючи нові виміри та відтінки значень. Він дає змогу авторові приховати глибокі філософські ідеї, соціальні коментарі чи психологічні нюанси, не виражаючи їх прямо.
2. Створює атмосферу та настрій – натяки, символи та інші засоби створення підтексту допомагають письменникові передати певний настрій, емоційний фон чи атмосферу твору.
3. Стимулює нові інтерпретації — підтекст залишає простір для різних трактувань та інтерпретацій читачами. Він заохочує критичне мислення, аналіз та пошук прихованих смислів.
4. Посилює художній ефект — майстерно використаний підтекст може посилити емоційний вплив твору, викликати у читача певні асоціації та роздуми.
5. Увиразнює характери — через підтекст можуть розкриватися приховані мотиви, думки та емоції персонажів, що робить їх більш реалістичними та багатогранними.
Як розпізнати підтекст
Розпізнати підтекст у літературному творі можна за допомогою кількох стратегій:
Звертати увагу на символи, метафори та інші художні засоби. Вони часто є ключами до розкриття прихованих смислів.
Аналізувати контраст між тим, що сказано прямо, і тим, що натякається.
Шукати повтори, паралелі та мотиви у творі. Вони можуть підказувати певні символічні значення чи ідеї, які потрібно розшифрувати.
Звертати увагу на деталі, що здаються незначними, але можуть мати глибше значення.
Враховувати контекст та авторський стиль. Знання епохи, в яку був створений твір, життєвого шляху автора та його літературних уподобань може допомогти зрозуміти підтекст.
Перечитувати твір кілька разів, занотовуючи можливі підтексти. Часто прихований зміст стає більш очевидним після повторного занурення в текст.
Розпізнавання підтексту — це вміння, яке розвивається з практикою та аналітичним підходом до читання. Воно перетворює літературний твір на багатогранне джерело смислів та інтерпретацій. Здатність розпізнавати та розшифровувати приховані смисли є важливою навичкою як у мистецькій, так і в повсякденній сфері.
(За матеріалами сайту translations.com.ua)
Завантажити Хрестоматію Модуль 2.4