І тут хлопці згадали, що Жора взагалі останнім часом поводився якось дивно. Після школи поспішав додому, часто пропускав тренування, а одного разу навіть не прийшов на матч… Тепер зрозуміло! Поспішав гратися з дівчиськами в ляльки.
Проміняв футбол на ляльок. І хто б міг подумати! Ну, коли б це був, скажімо, якийсь мамин синок, тюхтíй — тоді зрозуміло. А то ж справжній, нормальний хлопець. Кращий воротар в усій школі!..
— Якщо дізнається хтось із третього «А», ми пропали! — сказав Митя Шульга, на прізвисько Вареник.
— Це точно! — погодилися хлопці. — Якщо дізнається третій «А», буде скандал. По всій школі зразу піде плітка, що хлопці з третього «Б» граються ляльками й що їм не у футбол грати, а соску смоктати.
Третій «А» вічно змагався з третім «Б». Він не міг погодитися з тим, що в третьому «Б» краща успішність, краща дисципліна, а найголовніше, краща футбольна команда, і від заздрості завжди розпускав про третій «Б» різні погані чутки.
І, звичайно, якщо хлопці дізнаються про випадок із Жорою, добра не чекай.
— По-моєму, це із Жориного боку просто злочин, — із запалом сказав Вареник. — Зрештою, коли йому вже так закортіло погратися із цими дурними ляльками, замкнувся б собі десь у темній кімнаті, щоб ніхто не бачив, і грався б хоч і цілий день. А то — у дворі та ще й із дівчиськами. Раз Вітька побачив, значить, міг побачити й Льонька Косий із третього «А». Він якраз на Митрофанівській живе… Пропоную оголосити Жорці бойкот!
Про що ти дізнався / дізналася? Що таке «бойкот»? Чому хлопці так болісно відреагували на гру з ляльками? Яку проблему порушено в оповіданні? Як ти гадаєш, що буде далі?
— Ну й що? Що це дасть? — спокійно заперечив Вовка Вовченко, капітан команди й найавторитетніша людина в класі. — Бойкот — дурниця! Треба зробити так, щоб він просто кинув гратися в ці… ляльки.
— А як? — спитав Вареник. — Сказати йому — не грайся? А він скаже: пішли геть, я ніколи й не грався, це Вітька все вигадав. Спробуй доведи!
— Дуже просто. Треба його спіймати на гарячому. Підстерегти й застукати. І висміяти так, щоб він на все життя забув це діло!
— Правильно! І сьогодні ж!.. — голосно загукали хлопці. Розмова відбулася на великій перерві в шкільному дворі.
Після уроків мало відбутися дуже відповідальне тренування футбольної команди. Через тиждень — фінальна зустріч із третім «А».
Коли пролунав останній дзвоник, Жора підійшов до Вовки Вовченка:
— Тренування буде?
— На жаль, ні. Відкладається з технічних причин, — і Вовка, примружившись, багатозначно глянув на Жору.
Але Жора не звернув на його погляд жодної уваги. І навіть не спитав, що це за такі «технічні причини». Попрощався й швидко побіг додому.
— До ляльок побіг! Ну, зажди, будуть тобі ляльки! — прошипів йому вслід Вареник.
За Всеволодом Нестайком