— Агов, ти що, образилася?! — крикнула Те́я. — Якщо правда вуха ріже, то це твої проблеми, не наші!
Голос Теї розітнув тишу в класі. Я низько схилилася над партою. Очі за скельцями окулярів дуже пекли. Ро́ня і Ши́рін зайшлися глузли́вим реготом, я навіть очі не встигла зажму́рити. Отакі вони завжди. Гиго́чуть і потішаються, що б не сказала Тея. Ненавиджу оте гиготíння. Воно — як за́шморг на шиї.
— Не зважай на них, — сказав Нільс.
Ми завжди працюємо з ним в одній групі. Я ско́са глянула на нього. Усі ж знають: якщо Тея щось каже, то це — правда. Вона найкрутіша дівчина й може дати фо́ру навіть старшокласникам. Хочеш із нею дружити, лукав, але в усьому з нею погоджуйся. І якщо не хочеш — теж. Як не слухатимешся, попсує́ вона тобі крові. Про це я знаю геть усе.
— І ще одне! — гукнула Тея.— Я попри все братиму участь у Конкурсі талантів. Можете вже починати вітати!
Від чийого імені ведеться розповідь? Знайди рядки, які доводять твоє припущення. Про що ти дізнався / дізналася? Як ти гадаєш, що буде далі?
Я подивилася на Нільса й зітхнула. Він теж зітхнув у відповідь. Як це типово! Просто щоб ви знали, про що йдеться: Конкурс талантів однозначно є найбільшою подією осені в нашій школі.
Це змагання учнів від п’ятого до сьомого класів, відкрите для всіх, хто забажає долучитися. Можна грати на музичних інструментах, співати, танцювати, розповідати жарти чи розігрувати якісь сценки — будь-що на вибір. Журі складається з одного вчителя або вчительки, когось одного з батьків і двох учнів. Зазвичай журі дуже суворе.
Торік представником від батьків була мама Бйо́рна ĺнґе, мого однокласника, — непробивна, мов кремінь. Зарубувала по черзі всіх, у тому числі й Тею, яка опинилася аж на п’ятому місці зі своїм танцювальним номером. Поступилася навіть Турфíннові з паралельного класу, а той, одягнений у народний стрій, просто тирли́кав на губній гармонії!
Після нищівно́ї поразки Тея вирішила бойкотувати всю ту дурню, як вона висловилася. Роня і Ширін — із нею заодно. Не можу сказати, що я дуже засмутилася. Чи Нільс, зрештою. До цьогорічного конкурсу залишалося всього два тижні, і ми вже потай почали невимо́вно тíшитися. Цілий вечір без Теї, Роні та Ширін!
Мали б розуміти, що це занадто шика́рно, щоб бути правдою.
Розкажи, що ти дізнався / дізналася про Анне Беа та її однокласників / однокласниць. Як ти гадаєш, що буде далі?
— Угадай, з ким я братиму участь у конкурсі! — верещала Тея. — Агов, ти що, оглухла?!
Я обернулася до книжкових стелажів у самому кінці класу. Я завжди сиджу за першою партою, перед самим учительським столом, тому не можу бачити, що діється позаду. Але я знала, що то Тея. Почути, де саме вона перебуває, ніколи не було проблемою. Її голос не лише протинає стіни, але й пронизує до кісток.
— Гаразд, — несміливо кахикнула я. — То з ким ти братимеш участь у конк…
— Я співатиму з «Фьокк Йо́стіном»!
Я ледь не впала зі стільця. Я чула, як вона ви́шкірила зуби в посмішці. Небо засліпило очі, коли я примру́жено глянула у вікно. Як це типово! Як типово! Гурт існує лише від літа, однак він став мегапопуля́рним у школі.
За А. Аудгільд Сульберґ