Везли́ якось чумаки разом із сіллю кілька шматків селíтри, і довелося їм ночувати на такому місці, де був суцíльний пісок. Заходилися вони варити вечерю. Один чумак зняв зі свого воза два шматки селíтри, поклав їх на пісок, розпалив між ними вогнище, а зверху поставив казано́к. Повече´рявши, лягли всі спати.
Рано-вранці прокинулися чумаки. Бачать: де було розкладене вогнище, лежить щось зовсім не таке, як селíтра. 
Стари́й чумак обережно торкнувся пальцем тієї штуки та й каже:
— Скло!
Той чумак, ба́чте, бував у Греції та й навчився там деяких грецьких слів і принаго́ді любив їх уставити в розмові. А «скло» грецькою означає «твердий».
Підійшли інші чумаки й почали роздивлятися. А потім і здогадалися, що оскíльки селíтра й пісок дуже розпеклися від жару, то з них й утворилося те, що їх так здивувало.
— Так нехай же воно так і зветься — скло! — сказав той чумак, який першим побачив його.
З того часу люди й навчилися робити скло, а раніше не вміли.