Книги — морська глибина:
Хто в них пірнé аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії пéрли виносить.
Іван Франко
Як подружитися з Чакáлкою
Дія друга
Сцена 4
Клас Чакáлчиної школи. Парти, дошка, учительський стіл.
На партах купами навалено різноманітні штучні наїдки й напої: сухарики, чипси, шоколадні батончики, газована вода в пластикових пляшкáх.
Орина, Сіяр, Ірця і Стефа все це з великим апетитом поїдають.
Орина (з повним ротом, періодично запиваючи газованою водою просто з пляшки):
Дива та й годі! Оце так обід! Сухарики, чипси, кола, батончики… Саме те, що я найдужче люблю! І те, що батьки дозволяють хіба зрідка і з великою неохотою. Чакáлка, виявляється, молодець!
Ірця: Ти обе-е-лезно! Батончики — се така дитяся хволо-о-ба...
Орина: Ага! Є ще кашлюк, кір і скарлатина. Краса! І всі — шоколадні батончики. Ням-ням! Наїмося і похворіємо Чакáлці на зло. Ми будемо лежати й балуватись, а Чакáлку вхопить інфáркт!
Сіяр: А що таке цей... ін-факт?
Орина: Хвороба така.
Сіяр: Ні, це недобре. Тоді й ми захворіємо, і Чакалка захворіє. І ніякої від цього не буде користі. Не школа, а лазарéт.
Стефа: Якщо ми захворіємо, то балуватися не будемо. Тоді не хочеться балуватися. Але їсти все одно хочеться...
Заходить Чакалка.
Чакалка: Наїлися? Тепер усі за парти! Починаємо перший урок!
З твору Івана Андрусяка