Відмінювання прикметників у множині.
«Геній на п’ять секунд»

ГЕНІЙ НА П’ЯТЬ СЕКУНД

Альбе́рт Ейнште́йн — мій улюблений учений. Я хочу бути, як він. Бо він — геній. Ейнштейн зробив величе-е-езні відкриття у фізиці. Він довів багато теорій. Я теж хотів би хоч одну теорію довести. Але як? Якось я робив справжній вулкан на столі. Це було так класно! БОМ-БЕЗ-НО! Бех! Бах! Бух!

Потім я вирощував жовтогарячі, блакитні, смарагдові кристали!.. На це пішов увесь коричневий цукор, який треба татові до щоденного чаю. Так я йому зіпсував ранкове чаювання.

А ще я перефарбував білі троянди на сині… Це так захопливо! Вау! Проте сестра не схотіла їх нести в гості. Її подруга не любить синій колір.

А, ну й останнє! Я підсунув учительці секретний лист! Написав їй, що ми хочемо на зимові канікули. Але вона не змогла його прочитати!

О, згадав! Ще я робив чарівні фарби! Ними хотіли помалювати всі в класі! Мене навіть назвали генієм… Хе, як Ейнштейна!

Але я досі не довів жодної теорії… Як же її довести? Ага!!! Знаю! Мені треба побути Ейнштейном! Беру яскравий плакат із генієм і ховаюся за нього. Абракадабра! Сиджу чекаю… Одна секунда… Я — Ейнштейн. Дві секунди… Я — вчений. Три секунди… Я — швидкий. Чотири секунди… Я — невидимий. П’ять секунд…

Міркую: мама не повірить, що я Ейнштейн. Тато — тим більше. А от Ксеня… Ксеня, можливо, повірить. Хоча б на п’ять секунд! Заради цього й варто спробувати! Адже Ксеня якось повірила, що я — плед!

За Оксаною Луще́вською

Зразок. Синій олівець довгий, жовтий ще довший, а червоний — найдовший.