Повторення. Текст. Речення. Слово.

«Дівчинка, яка рятувала книжки» (за Клаусом Гаґерупом)

Пригадую

Розказую про слово

Досліджую мову

Читаю й аналізую

Що спільне в глиняного горщика , очерету , дерева , шкіри тварини , шовку ?

Ці матеріали використовували для виготовлення книг. Людина робила глиняні та дерев’яні книги-дощечки , книги-звитки з папірусу  та бересту , книги з пергаменту .

Як виготовляли папір?

Брали волокна шовковиці, деревну золу, ганчірки, старі рибальські сітки та прядиво (волокна рослини — коноплі). 

Усе це подрібнювали, щоб утворилися волокна, змішували з водою та кип’ятили.

Потім розтирали суміш до пастоподібного однорідного стану.

У суміш занурювали сито в дерев’яній рамі з бамбука.

Потім вичерпували ситом масу та струшували, щоб рідина стекла.

У ситі утворювався тонкий рівний шар волокнистої маси. Цю масу перекидали на гладкі дошки.

Дошки клали одну на іншу, пов’язували в стосик й укладали зверху вантаж.

Затверділі та зміцнілі під пресом аркуші діставали з рам і сушили.

Папір став найкращім матеріалом для книг.

Працюю в зошиті

На дерев’яній полиці стояла товста книжка про динозаврів.

Досліджую мову

Пишу для себе

Читаю вдумливо

Анна, якій скоро буде десять років, страшенно любить читати. Якось вона дізнається, що стається з тими книжками, яких ніхто не позичає в бібліотеці. Їх просто знищують! А це значить, що всі її улюблені друзі, яких вона знайшла в книжках, теж можуть зникнути. Чи зуміє дівчинка вигадати спосіб, як цьому зарáдити? І чи зможе розкрити таємницю історії про зачарований ліс та її загадкового автора? Любов до книжок і до нових світів, які вони відкривають, мають їй у цьому допомогти.

Пишу для себе