§ 12. Економічна ситуація в УРСР

«Реформи О. Косигіна»

На початку 1960-х рр. сповільнилися темпи розвитку промисловості й сільського господарства. За 1958―1964 рр. удвічі скоротився приріст національного прибутку. Потрібен був новий механізм господарювання, який би забезпечував високу ефективність виробництва. З ініціативою широкої дискусії з економічних питань виступив професор Харківського інженерно-економічного інституту О. Ліберман. У вересні 1962 р. в газеті «Правда» з’явилась його стаття «План, прибуток і премія». У ній він пропонував посилити господарську самостійність підприємств, звільнити централізоване планування від дріб’язкової опіки над фабриками й заводами. Від 1964 р. почалися перевірка й відпрацювання нових методів господарювання, що вилилась у проведення низки економічних експериментів, а згодом і так званих «реформ О. Косигіна»:
• У 1964 р. деякі об’єднання швейної промисловості УРСР перейшли на роботу за прямими зв’язками з крамницями. Виробництво продукції залежало від її реалізації.
• У 1965 р. у Львівському раднаргоспі на підприємствах машинобудівної, вугільної, приладобудівної галузей, а також у легкій промисловості було запроваджено госпрозрахунок, змінено систему планування, поліпшено матеріальне стимулювання.
• У 1965 р. була опробована нова система преміювання інженерно-технічного персоналу (на 85 підприємствах) і робітників (на 90 підприємствах).
Позитивні результати експериментів засвідчили необхідність переходу від командно-адміністративних до економічних методів управління господарством.
Перехід на нові умови роботи відбувався поступово: у 1966 р. на нових умовах господарювання працювало 100 підприємств УРСР (1,5 %), на 1970 р. — 8,2 тис. підприємств (83 %).
Одним із найголовніших напрямів реформи стало відновлення вертикальної системи управління, удосконалення системи планування. Другим напрямом було посилення стимулювання виробництва. Замість фонду підприємства утворювали три самостійні фонди: розвитку виробництва (для поповнення основних фондів, запровадження нової техніки, технологій тощо); матеріального заохочення (для преміювання, одноразового заохочення, матеріальної допомоги); соціально-культурних заходів і житлового будівництва (використовувався для будівництва й капітального ремонту житла, культурно-побутових установ, для поліпшення обслуговування працівників).
На практиці зміни обмежилися промисловістю та не змінили суті командно-адміністративної системи господарювання. Фактично вони прагнули розширити самостійність підприємств і водночас відновити повний контроль галузевих міністерств. Зрештою, останні звели нанівець будь-яку самостійність підприємств. Не діяло на практиці й матеріальне стимулювання праці: що краще працювало підприємство, то жорсткішими були норми утворення фондів стимулювання. До того ж вище партійне керівництво до їх проведення не виявляло жодного інтересу.

За доби «застою» в УРСР розпочали виробництво нових літаків, морських суден, тепловозів, тракторів, буряко- та кукурудзозбиральних комбайнів. У машинобудуванні запроваджували нові методи виробництва. Так, станом на 1975 р. на 100 підприємствах і в 6 тис. цехів та дільниць стали до ладу нові механізовані лінії конвеєрного виробництва. На Харківському турбінному заводі було розпочато виробництво турбін потужністю 500 тис. кВт. На Дніпропетровському металургійному заводі запрацював створений українськими конструкторами прокатний стан для виробництва вагонних осей.
У 1975 р. в республіці розпочалася промислова експлуатація 26 нових нафтових і газових родовищ. Запрацювали нові теплота гідроелектростанції — Запорізька, Вуглегірська, Криворізька, Придніпровська, Зміївська, Бурштинська тощо. У 1980 р. дали струм два останні агрегати ДніпроГЕС-2 у Запоріжжі. Виникла нова галузь промисловості — мікробіологічна.

Проаналізуйте наведені дані. Який висновок ви можете зробити про процеси, що відбувалися в економіці УРСР у цей період?