Хрестоматія Модуль 4.4

Марії Пригари

Колись на місці озера було місто, яким правив багатий та справедливий князь Туган. Одного дня до нього звернувся за допомогою друг з сусіднього князівства, якому загрожували вороги. Туган був вмілим та сміливим воїном, тому погодився. Втім, коли залишав місто разом з військом, відчував дивну тривогу. Про неї він відразу розповів своїй вродливій доньці. Та поспішила заспокоїти батька, що до неї у вісні приходив янгол та пообіцяв захистити місто.Щойно Туган з військом покинув місто та настала ніч, до нього вдерлися загарбники. Перед страхом загинути усі жителі попрямували до замку князя.  

Побачивши ворогів, донька Тугана, відразу звернулася з молитвами до неба у надії, що сон справдиться. І раптом частина міста провалилася під землю і на цьому ж місці утворилося озеро з кришталево чистою водою. Навіть воїни-загарбники були зачаровані його красою.

Тут, де зараз озеро, шуміло казна-коли багате місто, панував у якому Туган. Давні та безвольні були ті часи, нерідкими були січі і напади. І от — прокотився новий переполох. На землі сусіда князя Мендога посунуло невідоме воїнство. Закликає Мендог підтримки у славетного Тугана, і князь, відданий ратній обітниці, зігнавши сміливих ратників, рушає в дальню путь. Та вже за брамою князя зупиняє дума, що полишає своє місто без захисту. Скорботний вертається він до міста й повідомляє про власний неспокій доньці. Дівиця утішає отця: вона виділа чудне сновидіння, у котрому явився їй ангел і пообіцяв надійний захист місту. Послухався отець доньки.

Повисла безмісячна ніч на спустіле місто, і під її покровом недруг підступив до міських стін. Охоплені страхом, мешканці кидаються до княжого палацу. У безнадії звертає благаючий погляд до небокраю князівна: Як оминути люту кару. Нас убережи від неї, Громовицею вразь із превисокої хмарини, Чи сховай під землею! По сих словесах місто провалилося під землю, а на його місцині виникло озеро. Купавами-квітами вийшла на ньому невинна врода. Чужі ратники, розпалившись у січі, заходились прикрашати отим квітом обладунки. Та усяк, хто сягав у воду за чудесними квітами, умирав, убитий жахливим недугом.

Таку легенду розказала мешканка підводної яскині нахабному поміщику, котрий, відважившись розкусити одвічну таїну озера, сіткою витягнув химерне створіння на берег.