Хрестоматія Модуль 4.2

<…> В українському мовознавстві числівник зараховують до частин мови з деякими застереженнями. Так, І.Р. Вихованець характеризує числівник як частину мови, яка позначає означену чи неозначену кількість предметів та абстрактне число: виражає своє категорійне частиномовне значення в морфологічній категорії відмінка та обмеженого функціонування категорій роду і числа. Як специфічну ознаку цієї частини мови вчений називає те, що в цьому класові слів домінує критерій семантичний: <…> називання абстрактно-математичного числа; їм властивий відносно сталий, кількісно обмежений лексичний склад  <…>; числівник з іменником найчастіше являє собою неподільний компонент речення <…>.

У нашому потрактуванні числівник – слово ознакове, входить до іменних частин мови, пов‘язуючись з іменником, виражає його ознаку за кількісним виявом (як конкретно визначену чи приблизну, неозначену) або ознаку за порядком підрахунку об‘єктів мовцем. <…> Якщо іменник за граматичним значенням числа на опозиції «один – більше як один» має форми однини і множини, то числівники, крім нуль, один та похідних від іменників, як тисяча, мільйон, мають форму тільки множини і, як і іменники у множині, не виражають значення роду. Отже, є всі підстави вважати числівник окремою самостійною частиною мови.

(Плющ Марія)