Хрестоматія Модуль 3.10

1. Назва-ім'я. Прийом відомий з античних часів, але працює й досі. “Прометей”, “Ромео та Джульєтта”, “Фауст”, “Джен Ейр”, “Мартін Іден”, “Анна Кареніна”, “Катерина”... гадаю, цей список може продовжити кожен. Сюди ж віднесемо назви, що поєднують ім'я героя з якимось уточненням: обставинами, місцем, професією, соціальним положенням, предметом тощо. “Гаррі Поттер та філософський камінь”, “Доктор Живаго”, “Величний Гетсбі”, “Пані Боварі” та інші. Назвати твір ім'ям персонажу можна, якщо, по-перше, чітким центром тексту є головний герой чи пара головних героїв, по-друге,  їх ім'я добре звучить.

2. Назва-риса. Це вказання на головного героя без його імені. Найчастіше у такій назві використовують характерну, виключну рису героя, іноді — його професію чи призначення. Наприклад: “Жінка французького лейтенанта”, “Безталанна”, “Володар перснів”, “Та, що породжує вогонь”, “Останній з могікан”, “Парфумер”, “Алхімік”, “Герой нашого часу”. Цей спосіб працює так само безвідмовно, як і у випадку з назвою-іменем, якщо саме певна властивість героя є визначною для вашого тексту.

3. Назва-приналежність. Назви, де ім'я, професія, соціальне положення головного героя є поясненням для головного слова. Часто містить слова “книга”, “роман”, “сповідь”, “історія”. Це типовий варіант для назви книжки спогадів чи розповідей, коли герой виступає наратором або ж йому належить якийсь знаковий символічний предмет. Приклади: “Оповідь служниці”, “Хатина дядька Тома”, “Павутиння Шарлотти”. Головне, аби у назви з'явилося своє лице і вона не загубилася серед тисяч “Мечів лицаря”, “Мемуарів фаворитки” та інших затертих шаблонів.

4. Узагальнення за місцем, часом, подією, соціальним явищем або буквальна назва події, місцевості, часу, дії. Здається, я змішала в одному пункту дві протилежності, проте це не так. Бо назви цих типів за будовою досить схожі. Вони вказують або  на щось більше й навіть епічне, що стоїть за вашою історією, або дуже чітко на подію чи місцевість, навколо якої будується сюжет. Приклади узагальнень: “Знедолені”, “Війна і Мир”, “Прислуга”, “Одноповерхова Америка”, “Вечори на Хуторі поблизу Диканьки”. І кілька конкретних назв: “Вбивство у східному експресі”, “Вишневий сад”, “Ніч перед Різдвом”, “Їсти. Молитися. Любити”.

5. Назви від першого лиця та назви-питання. Це специфічний неймінг, який став досить популярним із середини ХХ століття. Ним користуються і в літературі, і в кіно. Така назва додає твору відвертості, а читач починає пізнавати героя одразу з обкладинки. Яскраві приклади: “Я знаю, що ви зробили минулого літа” та “P. S. Я тебе люблю”. Назви-питання часто зустрічаються у нон-фікшн літературі та у дитячих книжках. Наприклад, бестселер “Як приручити дракона”. Сильною стороною цього типу є зрозумілість, про що йдеться у книжці. Слабкою — для багатьох назви з “як” не асоціюються з художнім твором і вашу книжку можуть легко сплутати з нон-фікшном.

6. І, нарешті, моя улюблена категорія — назви-метафори. Це символічні назви, що транслюють головний мотив твору за допомогою художніх засобів: метафори, гіперболи, алегорії. Досить часто такими назвами стають ідіоми, образи чи цитати з Біблії, фольклорних джерел, інших літературних творів. Влучна назва-метафора може неабияк поглибити текст, стати фундаментом для всієї образно-символьної системи твору. Назву-метафору використовують не лише для окремих творів, а й для поетичних збірок, збірок оповідань тощо.

Щоб віднайти таку назву, придивіться уважно до свого твору: з чим у вас асоціюється головна подія, герой чи головна думка? Може, ви маєте особливий образ, що навіть раптово повторився кілька разів й став знаковим, чи опис якогось явища, що зможе узагальнити та підсилити роман? Спробуйте його як назву, можливо, це саме те, що ви шукали. Наприклад: “Грона Гніву”, “Зелена миля”, “Над гніздом зозулі”, “Механічний апельсин”, “Золоте теля”, “Ті, що співають у терні”, “Ярмарок марнославства”.

Аби така назва не виглядала як етикетка, що наліплена зверху, іноді потрібно додатково попрацювати з текстом: інтегрувати назву   в описи та діалоги чи підкреслити головний мотив, аби ваше порівняння у назві стало інтуїтивно зрозумілим для читача.