Хрестоматія Модуль 3.9

25 квітня 1859 року у Порт-Саїді під керівництвом французького інженера і дипломата Фердинанда Лессепса почалося будівництво Суецького каналу — штучної водної магістралі, що мала сполучити Середземне і Червоне моря.

Штучні канали в районі Суецького перешийку, що сполучає Африку і Азію, створювалися ще в античні часи — за правління Птолемеїв вони сполучали місцеві озера з Червоним морем і Нілом. З часом ці канали зникли від природних катаклізмів або були засипані. У XV столітті в Європі обговорювалось питання будівництва каналу через Суец, щоб скоротити морський шлях довжиною в 7000 км з Європи до Азії навкруги Африки.

Проте перші роботи з практичної реалізації цього проєкту почались лише в кінці XVIII століття, коли Єгипет був окупований Францією і Наполеон Бонапарт особисто проінспектував залишки античних каналів. Французи продовжували дослідницькі роботи, і у 1854 році Фердинанд Лессепс, колишній французький консул в Каїрі, підписав секретну угоду з турецьким губернатором Єгипту Саїд-пашею про будівництво каналу через Суецький півострів і право на його експлуатацію потягом наступних 99 років. До 1856 року інтернаціональною групою інженерів був виконаний проект робіт, реалізація котрого була покладена на спеціально створену "Компанію Суецький канал" за рахунок фінансових капіталовкладень банківського дому Ротшильдів.

Будівництво розпочалось 25 квітня 1859 року силами місцевих робітників, залучених до ручних землекопальних робіт. Лише згодом з'явились будівельники з Європи з відповідною інженерною технікою. Однак важкі умови праці і епідемія холери не дали можливість завершити зведення каналу вчасно, і лише 17 листопада 1869 року, на 4 роки пізніше запланованого терміну, Суецький канал був урочисто відкритий для судноплавства.

З самого початку він був глибиною до 8 метрів, шириною по дну — 24 метри і по поверхні води — 70-100 метрів. За перший рік після відкриття по каналу пропливло лише близько 500 суден, і тільки в 1876 році, коли Велика Британія стала основним акціонерним власником каналу, він був реконструйований і став одним із найзавантаженіших транспортних маршрутів.

У 1956 році Суецький канал був націоналізований Єгиптом і з тих пір декілька разів закривався для судноплавства через арабо-ізраїльські війни. Сьогодні по ньому щоденно пропливає близько 50 суден і перевозиться до 1000000 т вантажів.

Зараз допустима найбільша глибина осідання судна становить 18,90 м. Це стосується суден шириною до 50 м. Глибина допустимого осідання зменшується для більших суден поступово до 12,20 м для суден шириною 77,49 м. Максимальна допустима водотоннажність суден для проходження через канал — 150 тис. т. Допустима найбільша ширина судна: 77,49 м, після спеціального запиту до адміністрації, 74,75 м при швидкості вітру менше ніж 10 м/с, 64,0 м - без будь-яких обмежень.

Канал має довжину суходолом 162,25 км (Порт-Саїд — Ісмаїлія: 78,50 км; Ісмаїлія — Суец: 83,75 км). Відстань від рейду до входу в канал з північного боку становить 19,5 км і 8,5 км з південного, від виходу з порту Суец. Таким чином, загальна протяжність каналу — 190,25 км.

За В. Лук’янюком