Хрестоматія Модуль 2.8

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибу казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні.

Лопотіли крилами і рожевим пір'ям,
Лоскотали марево золотим сузір'ям.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмільні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорночубих диво-наречені.

Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Василь Симоненко

Ой ходить сон коло вікон,
А дрімота коло плота,
Питається сон дрімоти:
«Де ж ми будем ночувати?»

«Де хатонька теплесенька,
Де дитина малесенька,
Туди підем ночувати,
І дитинку колихати.

Там ми будем спочивати
І дитинку присипляти.
Спати, спати, соколятко,
Спати, спати, голуб'ятко!»

Українська народна пісня

Котику сіренький, 
Котику маленький,
Котку волохатий,
Не ходи по хаті.

Не ходи по хаті,
Не буди дитяти.
Дитя буде спати,
Котик — воркотати.

Українська народна пісня

Тихесенький вечір
На землю спадає,
І сонце сідає
В темнесенький гай.

Ой сонечко ясне,
Невже ти втомилось,
Чи ти розгнівилось?
Іще не лягай!

Світи ще годину,
Бо рано ще спати,
Милуй нас, як мати,
Теплом обгортай!

Ой сонечко ясне,
Невже ти втомилось,
Чи ти розгнівилось?
Іще не лягай!

Без тебе так страшно
І темно надворі,
Хоч місяць і зорі
Освітять наш край.

Ой сонечко ясне,
Невже ти втомилось,
Чи ти розгнівилось?
Іще не лягай!

Не слухає сонце,
За гору сідає
І нам посилає
На всю ніч — прощай!

Ой сонечко ясне,
Невже ти втомилось,
Чи ти розгнівилось?
Іще не лягай!

Володимир Самійленко

Dreamingly they float from out the misty foggage,
Pinkish swans who paint the night with waxen starrage.

So peers the fable through the pane with graying eyes
And motherly good grace, which right behind it lies.

Don’t return, vexation, run, forever run,
I won’t let you rock the cradle of my son.

Swim towards the cradle, oh swans, like some wishes,
And let the quiet stars rest eneath his lashes.

The roosters threatened nighttime with their calls —
The swans still danced upon the sullen walls.

With their wings and down, they issue murmurations,
Tickling mirages with their gold constellations.

You’ll grow up, my son, and start upon your way,
Many dormant dangers will mature that day.

In the transport of dusk the forest nymphs with darkened brow
Will greed to have your subtlety, your love some way, somehow.

They will call for you in gardens of green,
Those betrothed to the dark hairs of wondrous mein.

You can surely choose your friends and pick a spouse, my son,
But of choices for a country there is only one.

You can pick a friend and a blood-brother too,
But your mother’s already chosen for you.

Always they’re with you, wherever you go —
Your mother’s eyes, the home you used to know.

And if foreign fields be the resting place for you,
The willows and poplars will come without ado.

They will stand over you, and rustling their leaves,
Their baleful farewell will touch your very eaves.

For you can choose anything at all, my son,
But of Fatherlands for you there’s only one.

Володимир Самійленко
Перекладач Андрій-Марія Фрейшин-Чировський

Напевно, міст у Піднебесній
не менше тисяч десяти,
Але нема такого міста,
де б воїнів у латах не знайти.

Якби ж ми переплавити могли
ті лати на орала для землі.
Щоб кожну латочку бездоглядних ланів
переорати за погожих днів.

Щоб селянин і сіяв, і збирав,
і шовкопряди листям годував.
Щоб той, хто любить рідну землю,
не лив за нею сліз даремно.
Чоловіки б у полі працювали,
і шовк, співаючи, жінки звивали.

Ду Фу
Переклад Т. Некури

У Піднебесній, по Китаю всьому,
Є тисяч десять міст, мабуть;
Але чи є хоча б одне, в якому
Не славилася б воїнів могуть?
А що, якби серпи, мотики й рала
Повиливати нам з блискучих лат,
Аби воли покірно оборали

Цунь поля запустілого улад?
Гіркі ридання вже б не поливати
Ту землю, де гула страшна війна.
Чоловіки б із піснею орали,
Жінки б наткали з шовку полотна.

Ду Фу 
Переклад Я. Шекери