§ 22. Джерело життя в оселі
Пригадайте
Водогін — не сучасна вигадка
Відомо, що людина майже на 70 % складається з води. Вода забезпечує життєдіяльність наших організмів. За різними оцінками для нормального самопочуття щодня потрібно споживати 1,5–2 л води.
Крім того, ми використовуємо воду для гігієни тіла та в побуті. Тож вільний доступ до чистої води — базова потреба кожного з нас.
Перегляньте, де ми сьогодні застосовуємо воду в побуті.
Люди здавна брали прісну воду в річках і криницях. А на дальні відстані воду транспортували водоноси. Проте в деяких цивілізаціях були створені різні пристрої для її переміщення.
Майже 3000 років тому на Ближньому Сході (Вавилон, Ассирія), у містах Майя, а також у Давній Греції та Римі почали зводити системи каналів, тунелів і мостових перегонів, які згодом назвали акведуками (від лат. aqua — вода й duco — веду). Такі акведуки були першими водогонами, якими вода перетікала від віддалених річок (іноді гірських) до міст і селищ.
До сьогодні в різних країнах археологічні експедиції знаходять залишки дерев’яних, глиняних і металевих труб, якими тисячі років тому воду передавали на великі відстані.
Перегляньте відео та дізнайтеся, як отримують воду люди, які не мають водогону в оселях.
Завдання 1
Сучасний водогін
Із давніх-давен люди цінували чисту воду. Каламутну воду річок і озер зазвичай відстоювали, а іноді й фільтрували. У Середньовіччі лікарі помітили, що багато захворювань поширюються саме через брудну воду. Тож згодом постало питання централізованого очищення води й постачання її до кожної оселі.
Сьогодні люди отримують воду переважно із централізованих водогонів, труби яких, як судини, пронизують усі оселі та доставляють у них очищену питну воду.
Такі водогони почали будувати порівняно недавно, не раніше 200 років тому.
Водогін — це система споруд, яка складається з водозабору на водоймі, насосних станцій, станції водоочищення та мережі водогінних труб.
В Україні переважна більшість міст і селищ мають централізоване водопостачання.
Перед споживанням воду з водойм обов’язково слід очистити та знезаразити.
У містах здебільшого для знезараження води використовують спеціальні хлоровмісні реактиви, а процес називають хлоруванням води. Саме тому водопровідна вода іноді набуває специфічного запаху хлору.
У деяких містах замість хлорування воду обробляють іншою речовиною — озоном.
Процедура озонування набагато дорожча за хлорування, тому доступна не всім містам.
Крім того, у помешканнях та закладах харчування часто установлюють фільтри для додаткового очищення води. Також очищену воду реалізують із пересувних автомобільних цистерн.
Завдання 2
Каналізація
Система каналізації — важлива складова водогону. Вона забезпечує повернення уживаної води в довкілля.
Вода після побутового використання містить різні продукти життєдіяльності людини, бруд, мийні засоби після прання тощо. Багато домішок у воді також залишається після промислового її використання. Тож каналізаційну воду слід очистити.
Стічну воду очищують не настільки ретельно, як питну перед подачею у водогін, проте з неї необхідно видалити все, що може зашкодити довкіллю.
Під час очищення стічної води спочатку з неї видаляють тверді побутові відходи: туалетний папір, засоби гігієни, рештки їжі тощо. А вже потім для подальшого очищення використовують різні види мікроорганізмів, які знешкоджують небезпечні для довкілля речовини.
Завдання 3
Підсумуємо
Завдання 4
Завдання 5
Ключова думка параграфа
Водогін не лише забезпечує оселі чистою водою, а й перешкоджає забрудненню довкілля.