§ 9. Солона
й прісна вода

Ви вже знаєте, що вода гідросфери Землі не є чистою речовиною, вона містить багато різноманітних розчинених речовин, переважно солей. Саме тому солоність природної води є однією з головних її характеристик.
Солоність води визначають у проміле (позначають ‰). Солоність води в 1 ‰ свідчить про те, що в 1 кг води розчинено 1 г солей.

Доступна прісна вода міститься переважно в річках, озерах і водосховищах. Малодоступними є підземні води та льодовики. Загалом з усієї води гідросфери прісна вода становить менше 3 %.

Основне джерело прісної води на планеті — опади.

Дощова або снігова вода просочує землю й гірські породи, таку воду називають підземною. Вона може стікати доволі глибоко, навіть на кілька кілометрів під землю, утворюючи великі скупчення або підземні ріки. Частину підземних вод у верхньому шарі ґрунту називають ґрунтовою водою. Нею живляться рослини. Ґрунтова вода частково стікає в річки або озера, підживлюючи їх.
Вода в опадах майже чиста і містить невеликі домішки кисню, вуглекислого газу тощо. Але, протікаючи крізь щілини в ґрунті, вода розчиняє інші речовини, зокрема солі. Зазвичай цих солей не дуже багато, тож вода в річках і озерах переважно прісна. Проте річки можуть бути й солоними, якщо поблизу них розташовані солончаки або родовища солей.
Солоні озера трапляються набагато частіше, хоча зазвичай озера живляться прісною водою річок. Якщо вода з озера занадто випаровується, а не витікає в інші водойми, то з часом солі, що потрапили з річковою водою, накопичуються.

Середня солоність води Світового океану становить 35 ‰. Утім, у різних частинах Світового океану солоність може суттєво відрізнятися.

Більш солона вода у тропіках, а ближче до полюсів солоність води спадає. Зазвичай біля узбережжя вода менш солона, ніж далеко від берегів океанів: опріснення відбувається внаслідок притоку прісної води із впадаючих річок.

Воду можна назвати найбільш уживаною речовиною. Із-поміж усіх речовин саме її ми не лише п’ємо, але й використовуємо для багатьох потреб. До того ж здебільшого прісну. Тому люди здавна оселяються поблизу джерел води — переважно річок і прісних озер.
З уроків історії вам відомо, що цивілізація Давнього Єгипту розвинулася вздовж найбільшої річки Африки — Нілу. А держави Месопотамії (Межиріччя) виникли понад 5000 років тому в долині річок Тигр і Євфрат.

Річкову воду люди використовували для пиття, побутових потреб, а також для поливання ланів і напування худоби.

На відміну від криниць, водозабір в артезіанських свердловинах здійснюють не з ґрунтових вод, а з водоносного шару гли¬боко під землею, у який не потрапляють забруднення з ґрунту.

Частка прісної води в гідросфері не перевищує 3 %. Це становить аж 35 млн км³, але прісна вода розподілена планетою досить нерівномірно. Причому 90 % прісної води перебуває у вигляді малодоступних льодовиків. Тому не в усіх місцях на планеті є доступ до питної води. До того ж люди використовують прісну воду не лише для побутових потреб, значно більше прісної води витрачається в промисловості та сільському господарстві. Приміром, дуже багато води потребує виробництво паперу, тканин і сталевих виробів.

Окрім цього, часто до водойм потрапляють і тверді відходи, на кшталт скляних пляшок, пластикових пакетів тощо. Вони не лише становлять загрозу живим організмам, а ще й можуть заважати пересуванню водоймами.

За інформацією ООН, нині понад 2 мільярди людей живуть за умов дефіциту питної води. Тож наразі актуальним є запобігання забрудненню водойм, а також здешевлення процесів знесолення води.