Поезія танцю і вишуканий спів

Індія — загадкова та яскрава країна. Індійська культура бере свій початок з глибокої давнини. Протягом тисячоліть вона поєднує традиції та звичаї народів, які мешкають на її території.

В Індії вважається, що музика має чудодійну силу і здатна впливати не лише на людину, а й на природу. В основі творів народної індійської музики лежить поєднання співу, гри на музичних інструментах і танцю.

Невід’ємною частиною народної музичної творчості Індії є танець. Він сформувався як самостійний вид мистецтва понад п’ять тисяч років тому і мав обрядове призначення.

Одним із провідних жанрів музичного мистецтва Індії є сценічний танець, який ще називають кінотанець.
Цей жанр поєднує особливості обрядових, народних та естрадних європейських танців і є обов’язковим елементом індійських кінострічок.
Виконання індійських сценічних танців завжди супроводжують мелодії сучасної естрадної музики, видовищні спецефекти.

В індійському музичному мистецтві, як і в європейському, сім нот — сарг. Кожна сарга має власну назву: са, ра, га, ма, па, дха, ні.
Окрім того, в індійській музиці ноти відрізняються одна від одної не лише тональністю, але й кольорами, характерами і навіть подібністю до голосів тварин.

 — са (світло-зелена, радісна; нагадує голос павича)

 — ре (червона, радісна; нагадує голос бика)

 — га (жовтогаряча, спокійна; нагадує голос гусака)

 — ма (біла, неспокійна; нагадує голос чаплі)

 — па (блакитна, сумна; нагадує голос зозулі)

 — дха (ясно-жовта, спокійна; нагадує голос коня)

 — ні (темно-бузкова, весела; нагадує голос слона)