Танцюємо лендер і співаємо канон

Німецькі народні пісні різноманітні та цікаві за жанрами. Найбільш популярними є балади, історичні, жартівливі та ліричні пісні, пісні про батьківщину та мандрівників. Великий пласт займають дитячі пісні, що виконуються зазвичай хором.

Візитівка німецького народного мистецтві спів йодль. Його неможливо не впізнати, такий він гарний та цікавий. У йодлі чергуються два регістри голосу — високий (фальцет) та низький, грудний.
Існує припущення, що ця особлива манера співу походить від пастуших перегуків у горах. Так тірольські пастухи скликали з пасовиська стадо.

На честь славнозвісного йодиля німецький народ склав жартівливу пісеньку про героя казок та легенд — гнома. Цей персонаж німецького фольклору став улюбленцем дітлахів по всьому світі.

Особливе місце в німецькому танцювальному мистецтві посідає народний танець лендлер. Це селянський танець, що виник у Південній Німеччині. Від лендлера походить класичний танець — вальс.

У музичному мистецтві існує чимало художніх прийомів, що надають особливої краси звучанню творів. Одним із таких прийомів є спів або гра на музичних інструментах каноном.

Канон у музиці — багатоголосний вокальний твір, де всі голоси виконують одну тему-мелодію, але вступають не одночасно, а почергово.

У багатьох країнах Європи є популярною старовинна дитяча пісенька «Брате Яков». Чотири коротенькі рядки — звернення до ледачого ченця, який проспав богослужіння.
У в кожній країні цю пісеньку співають по-своєму, зберігаючи невибагливий простий мотив. У Німеччині її виконують каноном.