§ 37. Льодовики. Багаторічна мерзлота

Уявіть, що ви потрапили в льодовиковий період. Чи відомо вам, що на Землі досі є такі місця? Понад десяту частину всього суходолу вкрито льодовиками.

Льодовики — природні скупчення багаторічного льоду на суходолі. Для того щоб утворився льодовик, потрібні низькі температури протягом усього року та опади у вигляді снігу.

Зароджуються та розвиваються льодовики вище снігової лінії. Снігова лінія — природна межа «царства льоду й снігу». Природа пильно стежить за «порушниками» межі: як тільки сніг або лід опиняться поза нею, так неминуче тануть. Охороняє цю межу суворий вартовий — мороз.

У наш час 99 % льодовиків розташовані за полярними колами та поблизу них. Інші льодовики зосере­джені в районах із більш теплим кліматом, у горах. Причому що тепліший клімат, то вони вище в горах, адже для льодовиків потрібні низькі температури.

Хоча льодовики складаються з твердої речовини — льоду та здаються нерухомими, насправді вони повільно пересуваються під дією сили тяжіння (як річка, тільки льодова). Деякі льодовики можуть мати швидкість руху кілька метрів на рік, а інші — кілька метрів на день.

Розрізняють два основні типи льодовиків: покривні й гірські. До покривних належать льодовики Антарктиди, Гренландії та деяких інших островів. У них зосереджено більшість запасів прісної води. Покривні льодовики своєю формою дещо нагадують опуклий панцир черепахи.

Рух льоду в покривному льодовику відбувається від центральної частини до країв. Досягаючи берегів океану, лід обламується та утворює айсберги. Це величезні брили льоду, що відкололися від льодовика й плавають в океані.

Найбільші гірські льодовики розташовані в Гімалаях, Андах, на Памірі й Тянь-Шані. Область живлення льодовика розташована високо в горах. Там навіть у літні місяці переважають низькі температури, а опади випадають у вигляді снігу. Сніг накопичується та перетворюється на лід — маса льоду росте, і льодовик починає «стікати» вниз по схилу. У результаті нижня частина льодовика опускається нижче снігової лінії. Тут пролягає область танення, де льодовик спливає водою. При цьому часто народжуються бурхливі гірські річки.

Рухаючись, льодовики руйнують гірські породи, переміщують вмерзлі в нижню частину валуни, гальку, пісок. Уламкові гірські породи, які несе або відклав льодовик, мають назву морена.

Льодовики відіграють важливу роль у природі та житті людей. Їх можна порівняти з гігантськими вмістилищами води, які живлять річки протягом усього року. А скільки чистої прісної води накопичено в айсбергах! Учені розробили та розпочали реалізацію проєктів транспортування цих льодових гір до посушливих районів.

Льодовики зберігають унікальну інформацію про зміни природних умов у давні геологічні часи. Дослідження бульбашок повітря в замерзлих товщах земної кори дає можливість побудувати комп’ютерні моделі, які показують зміни клімату в минулому і прогнозують їх у майбутньому.

Упродовж останніх десятиліть супутники показують зменшення льодовикового покриву на Землі. Це призводить до підняття рівня води у Світовому океані. Під водою можуть опинитися невеликі острови та прибережні міста, зменшиться територія деяких країн.

У районах із холодним кліматом товщі гірських порід не встигають повністю розмерзтися за літо. Тому верхня частина земної кори може перебувати в мерзлому стані протягом багатьох років. Це — багаторічна мерзлота. Вона вкриває приблизно сьому частину суходолу в Північній півкулі та приблизно десяту — у Південній півкулі. Учені вважають, що багаторічна мерзлота утворилася в льодовиковий період там, де земна поверхня не була покрита льодом, а середньорічні температури були дуже низькими.

Потужність шару мерзлоти різна — від кількох метрів до 1,5 км. Інколи на глибині кількох метрів трапляються замерзлі шари до 60 м. Їх називають викопним льодом.

Мерзлота не тільки сковує землю, але й утруднює ріст рослин, сприяє утворенню боліт, заважає будівництву.