§ 29. Частини Світового океану. Острови

На фізичній карті світу видно, що берегова лінія океанів в одних місцях порізана слабо, а в інших океан глибоко вдається в суходіл, утворюючи моря та затоки.

Море — частина океану, відділена від нього суходолом або підвищенням підводного рельєфу. Моря відрізняються властивостями води, рослинністю і тваринним світом, мають менші глибини. Залежно від відокремленості від океану розрізняють моря внутрішні та окраїнні. Внутрішні моря майже повністю оточені суходолом, наприклад, Середземне, Чорне, Азовське. Окраїнні моря розташовані по краях материків. В Атлантичному океані є море «без берегів» — Саргасове. Його межі визначають океанічні течії.

Затока — частина океану або моря, що глибоко вдається в суходіл та має вільний водообмін з основною частиною водойми. До найбільших заток Світового океану відносять Бенгальську, Мексиканську, Гвінейську, Біскайську. Як правило, невеликі затоки мають більш спокійні води порівняно з морем або океаном, тому є зручними для будівництва портів, укриття суден від негоди. На Чорному та Азовському морях, узбережжя яких розташовані на території України, багато заток. Найбільші з них — Каркінітська, Каламітська, Джарилгацька.

Частини Світового океану з’єднані між собою протоками.

Протока — порівняно вузький водний простір, що з’єднує океани, моря та інші водойми і розділяє ділянки суходолу. Відомими протоками Світового океану є Дрейка, Магелланова, Гібралтарська, Берингова. В Україні Керченська протока з’єднує Азовське та Чорне моря. Незважаючи на те, що протоки порівнюють із вузькими стежками від одного водного об’єкта до іншого, ця характеристика досить умовна. Так, наприклад, протока Дрейка, що сполучає Тихий океан з Атлантичним, у найвужчій частині має ширину 820 км. Протоки, як правило, мають природне походження. Часто вони бувають небезпечними для судноплавства. Якщо ж суходіл між двома сусідніми водоймами був «розкритий» для проходу води штучно, то такі «стежки» називають каналами. Найбільш відомі серед них — Суецький та Панамський канали.

У Світовому океані розташовані величезні масиви суходолу — материки та порівняно невеликі — острови. Материків, як ви знаєте, шість: Євразія, Африка, Північна Америка, Південна Америка, Антарктида та Австралія. А ось островів — десятки тисяч. Деякі з них існують мільйони років, інші з’явилися зовсім недавно.

Острів — відносно невелика ділянка суходолу, з усіх боків оточена водою. Острови у Світовому океані розташовані поодинці або групами. Групу островів називають архіпелагом. Найбільший острів на Землі — Гренландія. Він лише в 3,5 разу менший, ніж материк Австралія. Найбільший острів України — Джарилгач.

Утворюються острови по-різному. Материкові острови є частинами материків, що відокремилися від них у результаті тектонічних рухів земної кори. Такими є, наприклад, Гренландія, Мадагаскар, Британські острови тощо. Вулканічні острови народжуються на дні Світового океану в результаті вивержень вулканів. Їхні верхівки, що виступають над поверхнею води, і є островами. До цього типу належать Гавайські острови в Тихому океані.

Коралові острови розміщуються у вузькій смузі тропічних широт в основному між 20 та 30 паралелями. Саме там, у теплих океанічних водах на обмілинах розростаються колонії коралових поліпів. Ці маленькі організми спроможні «побудувати» дивні творіння підводної «архітектури», які захищають береги від руйнівних штормів. Як приклад можна назвати Великий Бар’єрний риф, що простягнувся на 2300 км уздовж північно-східного узбережжя Австралії.

Окремі ділянки суходолу, що сильно видаються у води океанів, морів або озер, називаються півостровами. Як правило, півострів із трьох боків омивається водою. Серед найбільших півостровів на Землі — Аравійський, Індо­стан, Скандинавський. Найбільший півострів України — Кримський.