§ 15. Зовнішні процеси, які зумовлюють зміни земної кори

Земна кора постійно змінюється під впливом різноманітних процесів, які називають геологічними. Завдяки геологічним процесам утворюються гірські породи, формується рельєф земної поверхні.

Залежно від джерела енергії виділяють внутрішні та зовнішні процеси. Внутрішні процеси — рухи літо­сферних плит, магматизм, землетруси, виверження вулканів та результати їхнього прояву — вам уже відомі. Тепер розглянемо зовнішні процеси. Вони отримали таку назву тому, що відбуваються на поверхні та у верхніх шарах земної кори під впливом сонячної енергії та сили тяжіння. До зовнішніх процесів належать вивіт­рювання, робота текучих і підземних вод, вітру, морів, льодовиків тощо.

Вивітрюванням називається процес руйнування та зміни гірських порід на земній поверхні під впливом коливань температури, повітря, води й організмів. Розрізняють три основні типи вивітрювання: фізичне, хімічне та органічне.

Фізичне вивітрювання — процес руйнування гірських порід у результаті коливань температури повітря та замерзання води в тріщинах гірських порід. Руйнувань зазнають навіть найміцніші породи. Особливо сильно фізичне вивітрювання проявляється в пустелях, де перепади температури протягом доби сягають 50 °С.

Під час хімічного вивітрювання за справу беруться повітря й вода з розчиненими в ній речовинами. Вони окислюють, розчиняють та розкладають гірські породи, утворюючи нові мінерали і гірські породи. Особливо активно хімічне вивітрювання відбувається в теплих і вологих умовах.

Органічне вивітрювання є результатом життєдіяль­но­сті організмів. Рослини й тварини здатні змінювати та руйнувати гірські породи.

Величезну геологічну роботу виконують поверхневі та підземні води. Вони руйнують гірські породи, переносять і відкладають продукти руйнування та змінюють рельєф. Процес руйнування гірських порід водними потоками називають водною ерозією (у перекладі з латинської мови — «роз’їдання»).

На рівнинах робота тимчасових водотоків може призводити до утворення ярів. Вони завдають шкоди сільському господарству, знищують поля, руйнують дороги. Щоб запобігти розвитку ярів, на їхньому дні та схилах висаджують дерева й чагарники, які кореневою системою міцно «тримають» ґрунт.

До роботи текучих вод належить і робота річок: водні потоки змивають значні маси твердої речовини, транспортують їх, перекочуючи по дну та відкладають. У результаті формуються видовжені заглибини — річкові долини.

У місцях, де залягають легкорозчинні гірські породи (наприклад, вапняк, гіпс, крейда, сіль), поверхневі та підземні води утворюють порожнини різного розміру і форми, зокрема підземні печери й шахти.

Роботу текучих вод доповнює робота вітру. Він переносить на великі відстані пісок і пил, згладжує та шліфує скелі, бере участь у руйнуванні ґрунтів. Вітер, як і текучі води, не тільки руйнує і транспортує тверді речовини, але й створює такі форми рельєфу, як бархани та дюни. Пересуваючись, рухливі піщані пагорби можуть засипати поля, господарські й житлові будівлі. Щоб зупинити пісок, на схилах барханів і дюн, як і на схилах ярів, висаджують дерева й чагарники.

Невтомно працюють над виглядом нашої планети моря й льодовики. Під час сильного шторму за декілька годин зникають піщані пляжі, утворюються гігантські обвали та осипи. Давні зледеніння залишили після себе великі заглибини, обкатані валуни, долини льодовикового виорювання.

Взаємодія сили тяжіння з іншими зовнішніми силами може спричиняти зсуви — сповзання мас гірських порід схилом униз. Найчастіше зсуви утворюються на берегах водойм, схилах горбів та гір після сильних дощів і танення снігу.