§ 13. Вулканізм і явища, що його супроводжують

Життя глибинних шарів літосфери приховане від наших очей, але іноді на земну поверхню проривається розплавлена речовина мантії, насичена газами, — магма. Це відбувається під час виверження вулканів і супроводжується неймовірним гуркотом, викидами попелу й газів.

Магма підіймається по тріщинах у земній корі від астеносфери вгору. Іноді вона застигає в товщі твердої оболонки. Якщо це трапляється близько до поверхні, то верхні шари Землі разом із магмою утворюють невисокі гори. Магму, що вилилася на поверхню, називають лавою, її застиглі потоки утворюють конуси вулканів.

Сукупність процесів і явищ, пов’язаних із переміщенням магми до поверхні Землі й застиганням на ній, називають вулканізмом.

Як відбувається виверження вулкана? Під вулканом розташоване магматичне вогнище. У міру зростання тиску всередині цього вогнища магма спрямовується вгору по жерлу вулкана. Ця рідка речовина може створити фонтан, що дає початок тисячам вогняних річок із розпеченої лави. Віддаляючись від кратера, лава охолоджується та рухається дедалі повільніше.

Виверження супроводжуються викидом уламкового матеріалу. Це можуть бути великі шматки лави, які називають вулканічними бомбами, розпечений попіл (частинки пилу і піску), а також водяна пара й гази. Усі ці гази містяться в магмі під великим тиском, а коли вони виходять на поверхню, то виділяються, як бульбашки з газованої води, коли ми відкриваємо пляшку.

Розрізняють діючі й згаслі вулкани. Вулкан, про виверження якого збереглись історичні відомості, називають діючим. Згаслі вулкани вивергалися дуже давно, і про їхню активну діяльність нічого не відомо. Проте небезпека, що згаслий вулкан раптом нагадає про себе, завжди існує.

Вулканологи (вчені, що досліджують вулкани) виявили, що вулкани, як і райони поширення землетрусів, утворюються вздовж меж літосферних плит. Особ­ливо багато їх (понад 800) там, де океанічні плити взаємодіють із материковими. Найбільше скупчення діючих вулканів, назване Вогняним кільцем, розташоване на узбережжі та островах Тихого океану. Багато вулканів також приховано на дні океанів.

Чи знаєте ви, що в Україні також є вулкани? Вони розташовані в горах Карпат та Криму. Активна діяльність там відбувалася десятки мільйонів років тому.

Діючі вулкани вивергають гарячий попіл і потоки розжареної лави. Проте, незважаючи на небезпеку, багато людей продовжують жити на схилах вулканів. Причина полягає в тому, що вулканічні ґрунти дуже родючі, а виверження можуть траплятися з великими проміжками, створюючи оманливе відчуття безпеки. Однак наслідки вивержень можуть бути трагічними.

На відміну від землетрусів, які дуже важко передбачити, про вулкани можна збирати детальні відомо­сті — достатні, щоб людей можна було заздалегідь евакуювати з небезпечних зон. Істотно полегшили прогнозування вулканічних вивержень спостереження з космосу. Тож якщо ви збиратиметеся в подорож до країн, де є вулкани, заздалегідь дізнайтеся про їхню потенційну небезпеку.

У багатьох районах, де є вулкани, зустрічаються гарячі джерела та гейзери. Це свідчить про те, що розпечена магма підходить близько до поверхні й нагріває підземні води. Гарячі джерела спокійно витікають із тріщин у земній корі. Гейзери ж б’ють фонтаном із-під землі з певною періодичністю. «Працює» гейзер за принципом чайника. У підземних порожнинах та тріщинах вода нагрівається до + 100 °С і під тиском із гуркотом викидається нагору, наче пара з носика чайника, що кипить. Потім у міру охолодження води виверження припиняється. І так до нового її нагрівання та утворення пари. Відомі гейзери розташовані на Камчатці (Долина Гейзерів), у США (Єллоу­стонський націо­наль­ний парк), на острові Ісландія. Багато гарячих джерел трапляються на Курильських островах, у Новій Зеландії тощо.