§ 12. Землетруси

Повільні тектонічні рухи земної кори людина не відчуває. Однак непорушність земної поверхні оманлива. В окремих районах нашої планети спостерігаються швидкі, майже миттєві прояви внутрішніх процесів. До них належать землетруси — підземні поштовхи й коливання земної кори. Вони часто характеризуються не тільки «трясінням землі», а й утворенням розколів, просідань або сповзань ділянок земної поверхні.

Причиною землетрусів є ті самі внутрішні сили, що рухають літосферні плити. Під час переміщень літо­сферних плит уздовж розломів поступово наростає величезна напруга. Коли сили, що штовхають плити, перевищують їх зчеплення, виникають різкі поштовхи. Це призводить до швидких переміщень окремих ділянок земної кори.

Місце, де відбувається переміщення і виникають коливання, називають вогнищем, або гіпоцентром, землетрусу. Воно може розміщуватися на глибині від 5 до 700 км. Місце на земній поверхні, що розташоване над гіпоцент­ром, називають епіцентром землетрусу. Саме тут спостерігаються найбільші струси й руйнування.

Райони поширення найсильніших землетрусів, як правило, відповідають лініям розломів, що розділяють літосферу на великі блоки. Ці видовжені ділянки на межах літосферних плит називають сейсмічними поясами. Виділяють Тихоокеанський сейсмічний пояс, який оточує Тихий океан, та Середземноморський сейсмічний пояс, що тягнеться від Атлантичного океану через південні райони Європи в Азію. На території України до нього відносять складчасті системи гірського Криму та Карпат. Про активність земної кори на цій території свідчать землетруси, що час від часу відбуваються.

Щороку на нашій планеті трапляються сотні тисяч землетрусів, серед них кілька десятків — особливо потужні. Їх називають катастрофічними. Коливання Землі руйнують будівлі, дороги та залізниці, підземні трубопроводи й кабелі. Вода й природний газ, що течуть трубами, можуть спричинити повені та пожежі — побічні ефекти землетрусу. Якщо землетрус відбувається на дні океану, то швидкий стрибок рівня води призводить до утворення потужних хвиль — цунамі, які з величезною швидкістю поширюються на значні відстані та руйнують усе на своєму шляху.

Землетруси вивчають не тільки для того, щоб краще зрозуміти прояви внутрішніх сил Землі, а щоб запобігти багатьом жертвам та руйнуванням. Наука, що вивчає землетруси, називається сейсмологією. Головним робочим інструментом сейсмологів є вже відомий вам вимірювальний прилад — сейсмограф, який реєструє навіть найслабкіші сейсмічні хвилі.

Сила землетрусів визначається за 12-бальною шкалою. Поштовхи в 1—3 бали ми не відчуваємо. Тільки спостережлива людина зверне увагу на легке побрязкування посуду або розгойдування люстри. Під час сильніших коливань (4—5 балів) у будинку розтріскується тиньк, падають предмети. Під час землетрусів силою 6—8 балів руйнуються окремі будинки. Землетруси силою 11—12 балів супроводжуються повним руйнуванням будівель, утворенням тріщин у ґрунті, викривленням залізничних колій.

Передбачити наближення землетрусів важко, але зменшити негативні наслідки від них можливо. У сейсмічно небезпечних районах споруджують спеціальні сховища, сейсмостійкі будівлі. Сьогодні попередження про землетрус можна передати за 30—40 секунд до початку сильних поштовхів. Звичайно, це надто короткий час, щоб евакуювати населення, але його досить, щоб зберегти дані в комп’ютерах, відчинити двері в ліфтах та випустити з них людей, а працівникам зупинити виробничий процес. Обо­в’язково варто знати, як поводитися, якщо існує небезпека землетрусу або зненацька почалися підземні поштовхи.