§ 9. Робота з географічними картами

Географічні карти містять у десятки тисяч разів більше інформації, ніж аналогічні за форматом сторінки тексту. Для нанесення інформації на карту використовують спеціальні символи — умовні знаки. За їхньою допомогою на карту наносять різноманітні об’єкти та передають характерні риси окремих ділянок земної поверхні.

На полях карти або вільних місцях усередині її рамки міститься перелік усіх позначень, що є на карті, із відповідними поясненнями до них. Цей перелік називається легендою карти (у перекладі з латинської мови — «те, що читають»). Тобто за її допомогою можна прочитати карту.

Залежно від ступеня детальності, охоплення території та змісту картографічного зображення використовують різні умовні знаки. Найпростіші з них — точки, лінії, штрихи, кольори.

Умовні знаки можуть бути як виражені в масштабі, так і позамасштабними.

За призначенням та властивостями умовні знаки карт поділяють на декілька груп.

Масштабні (контурні) знаки використовують для зоб­раження об’єктів, які на місцевості займають значні площі. Наприклад, це сільськогосподарські угіддя, ліси, озера. За допомогою масштабних знаків можна визначити дійсні розміри об’єкта, його межі та особливості розташування на земній поверхні.

Значки показують об’єкти, які не можна відобразити в масштабі. Існують значки у вигляді квадратів, прямокутників, окремих букв і навіть малюнків. На дрібномасштабних картах вони позначають родовища корисних копалин, населені пункти; на великомасштабних картах це може бути джерело, колодязь, окремий будинок тощо.

Лінійні знаки передають на карті об’єкти лінійної протяжності: дороги, кордони, річки. Їхня довжина передається в масштабі, а ширина — поза масштабом.

Ізолінії (у перекладі із грецької мови — «рівний», «однаковий») з’єднують точки з однаковими кількісними показниками. Ізолінії мають власні назви залежно від того, що вони відображають. Ізотерми з’єднують точки з однаковими температурами, ізогіпси (горизонталі) — точки з однаковою висотою над рівнем моря.

Знаки руху відображають переміщення різних явищ. На картах можна побачити стрілки різного кольору та форми, якими показано морські течії, рухи вітрів, маршрути мандрівників.

Важливу роль на карті відіграє колір. Кольоровими можуть бути не лише значки та лінії, а й сам фон карти. Так, на фізичних картах, як і на глобусах, відтінками зеленого, жовтого та коричневого кольорів показують рельєф, а на політичних картах різними кольорами пофарбовано території країн. Водні об’єкти на всіх картах зображують синім кольором.

На картах багато власних назв, пояснювальних підписів та цифрових позначень. Вони надають додаткову кількісну або якісну характеристику об’єктів (глибина водойми, висота гори, швидкість течії тощо). Деякі підписи часто скорочують: «вдсх.» означає водосховище, «оз.» — озеро, «п-ів» — півострів.

Мова електронних карт також містить знакову та текстову інформацію. На таких картах з’явилася нова група умовних знаків — динамічні знаки. Це знаки з анімаційним ефектом, які можуть змінювати форму, розмір, колір, насиченість, положення. За допомогою динамічних знаків можна «спостерігати» за явищами, стежити за перебігом подій.

Умовні знаки — це «букви», «слова» та «речення» карти. Зрозумівши їхнє значення, ви можете братися до читання карт. Однак для повного розуміння змісту картографічного зображення слід ще багато чого навчитися, зокрема визначати напрямки. Ви вже знаєте, що на глобусі є градусна сітка, яка складається з меридіанів і паралелей. Така сама градусна сітка міститься і на географічних картах. Меридіани вказують напрямок північ—південь, а паралелі — захід—схід.

На уроках географії ви будете працювати з особливим видом географічних карт — контурними (слово «контур» означає лінію, яка графічно окреслює предмет). На контурних картах є меридіани й паралелі, нанесено річки й озера, але без підписів. Вам слід знайти місце розташування географічних об’єктів, правильно позначити їх і підписати.

Навіщо це робити, якщо є готові карти, де все на­друковано та підписано? Відповідь проста: пошук об’єктів за контурами вимагає уважного вивчення карти, у результаті в пам’яті залишається інформація про розташування географічних об’єктів. І не тільки. Узявши за основу контурні карти, можна створювати власні карти! Наприклад, ви навчитеся прокладати маршрути власних мандрівок, позначати найбільш цікаві об’єкти.