§ 6. Види зображення земної поверхні

Тепер ви знаєте, який переворот у географічній науці зробила поява глобуса. Однак за всіх переваг глобуса його використання неможливе під час розв’я­зання багатьох практичних завдань. Як, наприклад, дослідити територію країни, області, району, населеного пункту? Через дрібний масштаб зображення поверхні Землі на глобусі дуже узагальнене. Тому найчастіше люди використовують плоскі моделі для відтворення земної поверхні. У давні часи це робили за допомогою малюнків та креслень — планів. А давні карти більше нагадували казкові картини із зображенням невідомих країн та їхнього населення.

Знімання земної поверхні з літака та космічного апарата дозволяє отримувати знімки земної поверхні з детальним зображенням місцевості. Однак географічні об’єкти на космічних знімках представлені в незвичному для нас вигляді. Їх можна роздивитися, якщо збільшити зображення. А як дізнатися про призначення господарських об’єктів, назви населених пунктів, морів, річок, озер? Процес розпізнавання географічних об’єктів називають дешифруванням.

На основі отриманої інформації за допомогою спеціальних комп’ютерних програм складають географічні плани та карти. Науку про карти, їх створення та застосування називають картографією.

План і карта не тільки показують, де розташовані географічні об’єкти, а й «розповідають» про їхні назви, розміри, форму, взаємне розташування. Невеликі ділянки земної поверхні зображують на планах місцевості. Їх створенням займається топографія (у перекладі з грецької мови «топос» — місце і «графо» — пишу).

Розглянемо фрагмент плану та виявимо його характерні ознаки. Отже, місцевість зображено згори. Для того щоб ділянка місцевості «вмістилася» на плані, її зменшують, тобто застосовують масштаб. Для зображення різних географічних об’єктів розроблено своєрідну «азбуку» — систему загальноприйнятих умовних знаків. За їхньою допомогою можна отримати інформацію про характер земної поверхні, предмети, які на ній розташовані, та їхні характерні риси, наприклад, розміри. Через малі площі зображуваної території на плані практично відсутні спотворення, пов’язані з кулястою формою Землі. Це дає змогу проводити за планом точні вимірювання площ і відстаней між різними географічними об’єктами.

Карта, як і план, — це зменшене зображення земної поверхні на площині. Усі об’єкти та явища на карті також показано умовними знаками. Однак карти, на відміну від планів, відображають більші за охопленням території або навіть усю Землю. Їх будують з урахуванням кулястості Землі. Як перенести опуклу поверхню Землі на площину? Картографи це роблять за допомогою спеціальних математичних способів. Однак спотворень не уникнути. В одних місцях об’єкти можуть бути «розтягнуті», а в інших, навпаки, — «стиснуті». Спотворення об’єктів на карті легко помітити, якщо порівняти їх із зображенням на глобусі. Найбільші спотворення виникають на картах світу, особливо ближче до полюсів.

На картах неможливо зобразити місцевість так детально, як на плані. Тому під час складання карт зосереджуються на відборі найістотніших об’єктів.

На відміну від карти, глобус показує всі об’єкти земної поверхні без спотворення їхніх обрисів. Однак на глобусі видно лише ту частину, яка обернена до спостерігачів, а на карті можна побачити всю поверхню Землі одночасно. Карта детальніша за глобус, на ній можна показати окремі великі ділянки земної поверхні, наприклад, материк, країну або її частину. Тому в навчальній та практичній діяльності більше використовують карти.