§ 3. Форма та розміри нашої планети

Ці питання, мабуть, викликали у вас здивування. Те, що наша планета має кулясту форму, — загальновідомий факт. Проте людство знало про це не завжди. У давнину уявлення людей про навколишній світ обмежувалися знан­ням про найближчі території, релігійними віруваннями, власним досвідом. Наприклад, у Давній Індії Землю уявляли у вигляді півсфери, що спирається на спини чотирьох слонів, які стоять на гігантській черепасі. А жителі Вавилону були переконані, що Земля має вигляд гори, західний схил якої займає їхня країна. Слов’янські племена й народи вважали, що плоска Земля покоїться на водах безкрайнього океану на спинах трьох китів, а небо підпирає світове дерево, яке поєднує нижній світ, Землю та дев’ять небес.

Доказ кулястості Землі — одне з найвизначніших досягнень давньогрецьких учених. Сучасні вчені не дійшли остаточної згоди про те, хто першим запропонував ідею кулястості Землі. Ймовірно, це був математик Піфагор (VІ ст. до н. е.). А ось довів це Арістотель (ІV ст. до н. е.). Ми вже згадували його спостереження за колоподібною тінню, що падає від Землі на Місяць.

Проте розміри Землі (радіус або діаметр) залишалися невідомими. Першим обчислив розміри Землі Ератосфен (ІІІ ст. до н. е.). Він досить точно для свого часу визначив довжину екватора та радіус нашої планети. Цікавий збіг: він, як і Арістотель, також спостерігав за тінями, тільки не від Землі та Місяця, а від предметів у полудень. Довжина радіуса нашої планети за розрахунками вченого склала 6311 км (порівняйте: за сучасними даними середній радіус Землі становить 6371 км).

Кулястість Землі було остаточно доведено лише в ХV ст. завдяки першій навколосвітній подорожі португальського мореплавця Фернана Магеллана, який перебував на службі в іспанського короля. Він вирушив шукати західний шлях з Європи до багатств Сходу — в Індію та на Острови Прянощів (зараз Молуккські острови), навіть не уявляючи, які важкі випробування та неймовірні географічні відкриття на нього чекають!

У 1519 р. група з п’яти кораблів на чолі з Ф. Магелланом вирушила в небезпечну подорож, що тривала майже 36 місяців. Із 265 осіб команди тільки 18 моряків на одному кораблі в 1522 р. повернулися до Іспанії. Ф. Магеллан загинув під час сутички з тубільцями на одному з островів. Ця навколосвітня подорож мала величезне географічне значення: на практиці було доведено, що Земля має форму кулі, відкрито найбільший океан Землі — Тихий — та протоку, яку із часом назвали Магеллановою.

У наш час фотографії, зроблені із супутників, свідчення космонавтів не залишили жодних сумнівів про форму Землі: із космосу наша планета виглядає біло-блакитною кулею.

Проте насправді Земля — не ідеальна куля. Вимірювання довели, що радіуси, проведені із центра Землі до екватора й полюса, відрізняються приблизно на 21 км. Учені так і не знайшли жодного геометричного тіла або формули, які б точно описували форму Землі. Довелося придумати спеціальну назву для форми Землі — геоїд, тобто «землеподібний» .

Вимірювати Землю — важка справа. Науку, що вивчає форму та розміри Землі, називають геодезією. Уявіть, що всі материки вчені змогли поміряти ще до початку космічних досліджень. Важливо було не лише визначити їхні розміри, а й скласти точні карти. У результаті кропіткої роботи, а із часом за допомогою космічних апаратів вчені нарешті визначили: площа поверхні земної кулі — 510 млн км2, із яких 71 % поверхні вкрито водою, а 29 % займає суходіл.

Осягнути такі розміри важко, але залучимо уяву. Наприклад, якби ми могли обійти земну кулю пішки по екватору, то нам знадобилося б аж два роки! І це за умови, що всі два роки ми будемо крокувати приблизно по 11 годин на добу. А якби ми подивилися на нашу планету з Місяця, то побачили б земний диск, що в чотири рази більший за Місяць!