§ 14. Захист здоров’я населення (профілактика, вакцинація, карантин). Медичні послуги. Санітарний нагляд

Видатний хірург XIX сторіччя, засновник військово-польової хірургії М. І. Пирогов говорив: «Я вірю в гігієну. Майбутнє належить медицині запобіжній». Як ви вважаєте, що він мав на увазі? Чи знаєте ви, які методи він пропонував для поліпшення лікування воїнів? Яке значення мають дослідження, проведені Пироговим майже два сторіччя тому?

Слово «профілактика» походить від давньогрецького слова, яке означає «запобіжний». Тобто йдеться про якісь попередні заходи для недопущення чогось небезпечного й небажаного в будь-якій сфері людського життя. Особливо це є важливим у сфері здоров’я. Попереджати захворювання значно легше, ніж їх лікувати. Тому існує профілактична медицина, яка вивчає проблеми збереження й зміцнення здоров’я саме здорової людини.

Профілактична медицина — це науково обґрунтовані медичні, гігієнічні, санітарні та соціально-економічні заходи, спрямовані на попередження захворювань.

Первинна профілактика виявляє певні загрози для здоров’я тієї людини, яка є здоровою. Вторинна профілактика попереджає виникнення ускладнень у людини після перенесеної хвороби. Третинна профілактика забезпечує відновлення можливості активно діяти, працювати, навчатися, жити повноцінним життям. У такий спосіб профілактична медицина, користуючись обґрунтованими заходами, сприяє запобіганню захворюванням і зміцненню здоров’я окремих людей та громад. Цікавим також є те, що вона вивчає проблеми формування, збереження та зміцнення здоров’я здорової людини.

Важливим профілактичним заходом захисту суспільства від інфекційних хвороб є вакцинація. Саме вакцинація — це ефективний спосіб захисту від інфекційних захворювань, тому що вона сприяє формуванню імунітету до цієї хвороби.

Вакцинація — це введення в організм людини ослаблених або вбитих збудників інфекцій (бактерій чи вірусів) із метою створення захисної імунної реакції.

Слово «вакцина» походить від латинського variola vaccinia, що означає «коров’яча віспа». Vacca означає «корова». До чого тут корова? Так склалося, що 1796 року англійський лікар Едвард Дженнер уперше застосував препарат проти віспи. Препарат був отриманий із рідини у висипах на руці хворої людини, яка мала не справжню людську віспу, а більш легку для людини її форму — коров’ячу віспу.

Найвідоміший продовжувач робіт Дженнера вчений Луї Пастер запровадив термін «вакцина» саме на честь відкриття Едварда Дженнера.

Слово «імунітет» походить від латинського слова, яке означає «захищений», «вільний». Імунітет є зброєю, що захищає наш організм від усього чужого для цього організму: бактерій, вірусів та інших шкідливих агентів. Імунітет допомагає організму зберігати власну біологічну індивідуальність.

Існує вроджений імунітет, який ми успадковуємо від батьків. Такий імунітет забезпечує нам захист від багатьох хвороб, якими можуть хворіти тварини, що перебувають поряд із нами. Є набутий імунітет, що виникає внаслідок перенесеної хвороби або вакцинації. Він спадково не передається.

Імунітет — це захисні механізми, які допомагають організмові боротися проти факторів, що є для нього чужорідними (бактерії, віруси, одноклітинні й багатоклітинні паразити, різноманітні хімічні речовини).

Зазвичай кожен / кожна з нас завдяки вакцинації отримує захист від таких інфекційних хвороб, як туберкульоз, правець, кашлюк, дифтерія, кір, поліомієліт. Ці профілактичні щеплення є обов’язковими і складають календар щеплень відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних захворювань».

Деякі вакцини створюють імунітет із першого разу, інші маємо вводити повторно, бо треба закріпити імунітет, вироблений попереднім щепленням. Існують комбіновані препарати, які є сумішшю кількох вакцин. Тому можна одночасно вакцинуватися від низки хвороб.

Завдяки вакцинації людство позбавилося такої небезпечної інфекційної хвороби, як натуральна віспа. Згадування про неї знаходили в найдавніших медичних текстах, написаних у Китаї, Індії та Єгипті. Про віспу говорили лікарі Давньої Греції і Давнього Риму.

Оскільки віспа може розповсюджуватися, зокрема, й повітряно-крапельним шляхом, то вона дуже швидко поширюється. На жаль, сприйнятливість людей до віспи є майже стовідсотковою. До того, як хворобу вдалося ліквідувати, вона протягом багатьох століть знищила понад мільярд людей. Це більше, ніж в усіх війнах, які вело людство.

На сьогодні натуральна віспа в результаті обов’язкової вакцинації ліквідована на всій планеті. Завдяки проведенню щеплень удалося також зупинити епідемію дифтерії, розповсюдження поліомієліту та інших тяжких інфекційних захворювань.

Вакцинуватися потрібно не лише для того, щоб не захворіти самому, але й задля того, щоб захистити тих, хто навколо. Адже не всі можуть бути вакциновані. Наприклад, ті, хто є серйозно хворим / хворою. Такі люди стають залежними від кількості щеплених навколо них осіб.

Існує поняття «колективний імунітет». Це охоплення вакцинацією 95 % населення країни, що забезпечує повноцінний захист від епідемії.

Для попередження поширення інфекційних хвороб може бути оголошено карантин. Слово «карантин» у перекладі з італійської мови означає «час, що триває сорок днів». В Італії у XIV сторіччі ті судна, які прибували з неблагополучних щодо чуми країн, затримували на рейді протягом 40 днів. Причалювати до берега та розвантажувати товари дозволялося лише в тому випадку, коли на судні не спостерігалося випадків захворювання на чуму. Такими були перші приклади карантинних заходів.

Існують сучасні Міжнародні медико-санітарні правила, згідно з якими до карантинних інфекцій належать, як і раніше, чума, а також холера і жовта гарячка. В Україні діє Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Карантин — це комплекс обмежувальних медико-санітарних та адміністративних заходів, спрямованих на попередження поширення інфекційних хвороб.

Існує певний перелік правил, як діяти під час карантину. Додайте до цього списку карантинних правил ті, які ви вважаєте теж важливими.

Кожен громадянин і кожна громадянка України мають право на медичну допомогу й медичні послуги. У нашій країні діє Закон України «Про організацію надання послуг у галузі охорони здоров’я». За цим законом кожен із нас має право на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв’язку з хворобами. Медичні послуги надаються сімейними лікарями та фахівцями в галузі охорони здоров’я, які працюють разом із ними.

Сімейний лікар чи сімейна лікарка наглядають за всіма членами однієї родини і в разі потреби займаються їхнім лікуванням. Лікар чи лікарка можуть проконсультувати стосовно більшості питань про стан здоров'я вашої родини. Із сімейною лікаркою / сімейним лікарем можна обговорювати будь-які проблеми здоров’я всіх членів родини.

Кожен громадянин і кожна громадянка України мають право підписати декларацію з конкретним лікарем / лікаркою. Сімейного лікаря чи сімейну лікарку можна змінювати, обравши іншого / іншу. Адже декларація не підписується «раз і назавжди». Лікар чи лікарка, яких ви обрали, будуть вас лікувати, надавати корисні поради, давати направлення на аналізи й вакцинацію, а за потреби спрямовуватимуть до потрібних вам спеціалістів.

Для профілактики захворювань і контрою за дотриманням санітарних правил в Україні існує санітарно-епідеміологічна служба. Вона здійснює санітарний нагляд за дотриманням санітарних норм і гігієнічних правил під час проєктування, будівництва та експлуатації промислових об’єктів.

У разі порушення санітарного законодавства санітарно-епідеміологічна служба має право забороняти чи припиняти діяльність об’єктів будь-якого призначення. Її зусилля спрямовані на попередження й ліквідацію інфекційних захворювань, дотримання норм якості продуктів харчування та допустимого ступеня забруднення об’єктів навколишнього середовища.

Ефективним способом захисту від інфекційних захворювань є вакцинація. Для попередження захворювань існує профілактична медицина. Кожен громадянин і кожна громадянка України мають право на медичні послуги й сімейного лікаря / сімейну лікарку. Профілактикою захворювань і контролем за дотриманням санітарних правил в Україні займається санітарно-епідеміологічна служба.