§ 10. Алгоритми дій у небезпечних ситуаціях соціального походження. Допомога в разі небезпеки

Під час прогулянки лісовою посадкою серед опалого листя Ігор та його друзі натрапили на дуже цікавий предмет. Він був невеликих розмірів, довгенький, подекуди ребристий і непримітний. Хлопчики підійшли ближче, щоб краще розглянути, що це за предмет. Але Ігор зупинив їх і попросив нічого не чіпати. Як ви вважаєте, якими мають бути наступні дії хлопців? Які небезпеки можуть виникнути в такій ситуації?

Небезпечні ситуації соціального походження — це порушення нормальних умов життєдіяльності людей на окремій території, спричинене протиправними діями терористичного й антиконституційного спрямування або пов’язане із викраденням зброї та небезпечних речовин. Це можуть бути збройні напади, захоплення й силове утримання важливих об’єктів, установлення вибухового пристрою в багатолюдних місцях, крадіжка або захоплення зброї та заручників, виявлення старих боєприпасів. Завдяки таким діям виникає вкрай небезпечна обстановка.

На жаль, небезпечні ситуації соціального походження можуть виникати в будь-якому місті, населеному пункті, районі, області або регіоні України. Ви маєте знати, що, згідно із Законом «Про цивільну оборону України», громадяни мають право на захист свого життя і здоров’я. Держава є гарантом цього права. Вона створює систему цивільної оборони для захисту населення та організації його життєзабезпечення.

Заходи щодо захисту населення плануються та проводяться по всіх районах і населених пунктах, охоплюють усі верстви населення. Ідеться про підготовку індивідуальних та колективних засобів захисту, сповіщення населення про можливу загрозу, проведення евакуації населення із зон підвищеного ризику та інші необхідні заходи.

Евакуація в небезпечних ситуаціях соціального походження — це організоване виведення чи вивезення населення з небезпечних територій.

Якщо евакуація пов’язана з воєнними діями, то найбезпечніший варіант — залишити місто ще до їхнього початку. Одразу після отримання повідомлення про початок евакуації необхідно взяти документи, гроші, речі та продукти на перші дві доби й у визначений час прибути на евакуаційний пункт, де населення реєструють, групують та ведуть до пункту посадки.

Для евакуації вам знадобиться стандартний набір речей, які краще скласти заздалегідь. Важливо взяти документи, аптечку, півтора літри води на людину та запас їжі на дві доби, флягу, ложку, миску, ніж. Під час евакуації вас можуть розмістити в приміщеннях школи або клубу, у такому разі вам знадобляться каремат і спальний мішок. Беріть із собою одяг, у якому не змерзнете протягом доби: теплий светр, шапку, шарф. Ваше взуття має бути зручним, спортивним.

Під час евакуації треба виконувати розпорядження і вказівки представників та представниць органів цивільного захисту, поводитися спокійно, не панікувати, не заважати іншим, бути уважним / уважною.

Пам’ятайте: зовнішній вигляд вибухових приладів може приховувати його справжнє призначення. Для камуфляжу використовуються звичайні побутові предмети: пакети, коробки і навіть дитячі іграшки.

Пам’ятайте, що майже всі вибухові речовини отруйні та чутливі до механічних і звукових упливів та нагрівання.

У сучасному світі збільшилась кількість випадків захоплення заручників терористами. Головна мета терористів — не знищення заручників, а тиск на органи влади, щоб примусити їх зробити те, чого вимагають терористи. Треба розуміти, що захоплення заручника є випадковим збігом обставин. Воно може статися будь-де: у транспорті, в установі, на вулиці чи у квартирі. Життя заручників є для терористів предметом торгу — вони можуть вимагати грошовий викуп, ставити власні політичні або якісь інші вимоги.

Тероризм (від лат. terror — «жах») — використання або загроза застосування насильства для досягнення політичної, релігійної або ідеологічної мети.

Заручник — людина, захоплена з метою змусити когось (родичів заручника, представників влади) вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій заради визволення заручника, збереження його життя й здоров’я.

Чого не треба робити, якщо ви опинилися в заручниках

• Не допускайте дій, які можуть спровокувати терористів до застосування зброї, не плачте, не кричіть, нічого не просіть, не дивіться злочинцям в очі.

Чи є ситуація з телефонним тероризмом небезпечною ситуацією соціального походження? Як ви вважаєте, що мають на меті ті люди, які здійснюють такі злочини? Як ці злочини попереджувати?

Інформація щодо теми «відкритого мікрофону».

• В Україні працівники поліції стикаються з так званим «телефонним тероризмом», коли якась невідома людина повідомляє про нібито мінування шкіл, вокзалів, кінотеатрів, адміністративних будинків. На перевірку кожної такої заяви відволікаються співробітники поліції і спеціальних підрозділів, пожежники, рятувальники, медики, тобто багато людей і техніки. Витрачаються великі кошти.
   
• Кримінальний кодекс України. Стаття 259. «Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності.

1. Завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, карається позбавленням волі на строк від двох до шести років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки або вчинене повторно, карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.

• Під час розслідування кримінальної справи підраховуються збитки, спричинені діями зловмисника. До телефонного терориста заявляється позов про їхнє відшкодування.
   
• Від 4 до 8 років тюрми можна отримати й за перше «мінування» без тяжких наслідків, якщо метою брехливого повідомлення були такі споруди: заклади охорони здоров’я або освіти, критично важливі об’єкти інфраструктури; об’єкти чи споруди, що забезпечують діяльність органів державної влади.

Ви познайомилися з алгоритмами дій в екстремальних ситуаціях соціального походження. Тепер ці алгоритми треба відпрацювати. Кожна група обирає й відпрацьовує один із чотирьох запропонованих алгоритмів: «Алгоритм дій під час евакуації», «Алгоритм дій під час та після обстрілів», «Алгоритм дій під час виявлення вибухового пристрою або підозрілого предмета», «Алгоритм дій, якщо ви опинилися в заручниках».

Аварійно-рятувальна служба — сукупність органів управління, призначених для вирішення завдань щодо запобігання й ліквідації надзвичайних ситуацій і проведення пошукових та аварійно-рятувальних робіт.

Відпрацювання навичок виклику необхідних рятувальних служб, надання необхідної інформації стосовно ситуації.

Інформація до теми роботи в групі

Телефони аварійно-рятувальних служб:
112 — Центр громадської безпеки (загальний)
101 — Пожежна допомога
102 — Поліція
103 — Швидка медична допомога
104 — Аварійна служба газової мережі
109 — Довідкова служба

Універсальний номер служби порятунку 112 — єдиний номер для звернення в службу порятунку в Україні. Диспетчер проконсультує, як діяти в конкретній ситуації і за необхідності сам здійснить виклик потрібної бригади.

Номер пожежної служби — 101. Треба повідомити операторові своє ім’я, прізвище та адресу події, коротко пояснити проблему. Бажано ще оцінити й рівень небезпеки. Адже в будинку із загоранням може бути газ.

Телефон поліції в Україні — 102. Диспетчерові слід повідомити свої дані, а далі чітко й зрозуміло пояснити, де саме сталася подія. Наприклад, якщо це аварія, повідомити номер траси і приблизне місце, де сталася дорожньо-транспортна пригода.

Телефонний номер швидкої в Україні — 103. Треба повідомити операторові адресу, за якою перебуває хворий або потерпілий, назвати його приблизний вік, описати ситуацію.

Існують певні алгоритми дій у небезпечних ситуаціях соціального походження. Кожен / кожна з нас має вміти за необхідності реалізовувати ці алгоритми й надавати допомогу в разі потреби.