§ 17. Громадське харчування. Вулична їжа. Маркування харчових продуктів та їхня фортифікація. Національна кухня

Брат і сестра обговорювали обід, який щойно завершився. Брат сказав, що борщ явно варила не матуся, а бабуся. Сестра здивувалася, чому він так вирішив. Брат пояснив, що це можна визначити за смаком борщу. Сестра сказала, що вона відрізняє борщ у шкільній їдальні від домашнього, а домашній для неї завжди однаковий. Як ви вважаєте, чим відрізняється їжа, яку готують удома, від тієї, яку ви їсте в громадських місцях, наприклад, у їдальні чи ресторані? Чому виникають такі відмінності?

Навколо нас існують різноманітні заклади громадського харчування: їдальні, піцерії, ресторани, кафе, закусочні, кондитерські, булочні, буфети, магазини кулінарних виробів. Таке громадське харчування є однією з галузей народного господарства, що забезпечує харчуванням певну кількість людей.

Заклади громадського харчування замінюють домашнє приготування їжі на суспільне виробництво. Вони організовують це виробництво і споживання їжі на науково-гігієнічних засадах, застосовують задля цього сучасні технології й обладнання. Заклади громадського харчування можуть бути розташовані в школах, закладах вищої освіти, промислових підприємствах, що сприяє поліпшенню громадського здоров’я.

Розгляньте світлини. Дайте відповіді на запитання: «Чим громадське харчування відрізняється від домашнього? Яких правил мають дотримуватися заклади громадського харчування? Як громадське харчування впливає на громадське здоров’я?».

За підрахунками вчених, затрати праці на приготування їжі в домашніх умовах у шість раз більші, ніж на підприємствах громадського харчування. Тому централізоване й механізоване виготовлення кулінарної продукції, напівфабрикатів, хлібобулочних і кондитерських виробів є економічно вигідним.

Підприємства громадського харчування виконують три важливих функції: виробляють продукцію, реалізують продукцію й організують її споживання.

Громадське харчування дозволяє збільшити вільний час працівників і працівниць заводів та інших підприємств, студентів / студенток і школярок / школярів, які навчаються. Завдяки громадському харчуванню можна економити сировину, паливо, електроенергію й інші ресурси.

Вулична їжа, або Street food, — це їжа, готова до споживання, що продається просто на вулиці. Мільярди людей їдять вуличну їжу щодня. Вони роблять це зазвичай тому, що така їжа є дешевою, доступною і її можна швидко придбати. Вуличну їжу споживали бідні міські жителі Стародавньої Греції, Стародавнього Риму, Стародавнього Китаю. У сучасних містах перекус «на ходу» теж є доволі популярним. Особливо для тих людей, які постійно поспішають.

Вулична їжа — це дешево й швидко, проте часом небезпечно. Тому треба обов’язково відстежувати, що саме вам пропонують, аби не страждати потім від харчового отруєння.

Маркування — це нанесення тексту, умовних позначень та малюнків на упаковку якоїсь продукції. Наразі йдеться про маркування харчових продуктів.

Маркування харчового продукту — це тексти, знаки, графічні зображення, символи, які розміщуються на упаковці харчових продуктів.

У нашій країні діє Законі України «Пр  інформацію для споживачів щодо харчових продуктів». Цей Закон захищає інтереси споживача, вимагаючи забезпечити його повною інформацією щодо харчового продукту. Інформація про харчовий продукт відповідно до Закону має бути точною, достовірною й зрозумілою.

Ця інформація має добре читатися й розміщуватися на видному місці.

Існує також екологічне маркування, яке дає споживачеві необхідну інформацію щодо екологічних характеристик продукту.

Екологічне маркування харчового продукту — це текст, символ чи зображення на етикетці продукції, у якій зазначено її екологічні аспекти.

Важливими й необхідними для здоров’я людини компонентами їжі є вітаміни й мікроелементи. Для забезпечення якості продуктів виробники збільшують у них уміст вітамінів та мікроелементів. Таке збільшення має назву фортифікація продуктів.

Фортифікація продуктів харчування — це практика збільшення вмісту вітамінів та мікроелементів у продуктах харчування для покращення поживних якостей їжі.

У світі понад два мільярди людей не отримують достатньої кількості вітамінів і мікроелементів. Тому фортифікація продуктів харчування є важливою як для розвинених країн, так і для країн, що розвиваються. У Євросоюзі та США існує практика збагачення маргарину вітаміном А, молока — вітаміном D. Збагачення залізом харчування для немовлят забезпечує зниження в них ризику виникнення такого захворювання, як анемія.

Будь-яка країна має свою національну кухню, що є своєрідною й неповторною. Національна кухня — це важлива складова культури й історії країни, що відображає її самобутність. Саме завдяки національним стравам ми починаємо розуміти, чим живуть ті чи ті люди.

Українська кухня дуже різноманітна, бо в кожному регіоні однакові страви готують по-особливому, місцевому, найсмачнішому рецепту!

Для української кухні характерна складна теплова обробка продуктів, яка надає їм соковитості й зберігає аромат страв. Далеко за межами України відомі рецепти борщу й пампушок, паляниці й галушок, вареників і ковбас, напоїв із фруктів і меду.

Знайдіть рецепт українського борщу. Дайте відповідь на запитання: «Чому саме український борщ став легендарною світовою стравою і його внесли до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО?».

Громадське харчування є однією з галузей народного господарства, яка забезпечує харчуванням певну кількість людей. Підприємства громадського харчування виробляють продукцію, реалізують й організовують її споживання. Існують певні правила маркування та фортифікації харчових продуктів.

Українська національна кухня є смачною, неповторною, різноманітною й відомою далеко за межами України.