§ 7. Русь за правління князя Володимира Великого

«Змієвими валами» називали оборонні лінії, які захищали Київ із півдня, сходу й заходу, простягаючись майже на 1000 км уздовж проток Дніпра. Висота валів досягала 10 м, їх доповнювали дерев’яні фортеці й стіни. Назва походить від легенди про богатирів, які боролися з велетенським змієм, що нападав на слов’янські землі. Вони начебто запрягали змія в плуг і виорювали величезні борозни, доки він не сконав. У фортецях на «змієвих валах» постійно перебували загони дружинників. Дозорці-богатирі несли в Степу «заставу богатирську» та попереджали гарнізони фортець про появу ворога.
Для того щоб дістатися Києва, печеніги мали здолати чотири бар’єри, розташовані на річках Сула, Трубіж, Остер, Десна та Стугна. Між Києвом та останньою оборонною лінією на Стугні збудували місто-табір Білгород, де зосереджувалися додаткові сили. Фортеці на оборонних лініях стояли на відстані 15—20 км одна від одної. Про наближення ворога сусідів повідомляли за допомогою диму або вогню із сигнальних веж.