§ 18. Хрестові походи в Палестину. Початок Реконкісти

Латинська Романія складалася з Латинської імперії (або власне Романії) зі столицею в Константинополі та залежних від неї держав хрестоносців на Балканах, володінь Венеції, Генуї та Ордену іоаннітів. Латиняни не змогли підкорити всі візантійські провінції через опір населення. На цих землях виникли три держави — Нікейська імперія, Епірське царство і Трапезундська імперія, що розгорнули боротьбу за відновлення Візантії. Правитель Нікейської імперії Михаїл VIII Палеолог (1259—1282 рр.) зумів повернути владу над Константинополем. Латинська Романія припинила існування. У 1261 р. Михаїл VIII Палеолог став першим імператором відновленої Візантійської імперії. Проте його влада поширювалася лише на частину Балканського півострова, невелику територію Малої Азії та кілька островів в Егейському морі.

До Святої Землі рушило чимало жінок. Більшість із них нарівні з чоловіками брали участь у бойових діях.

Новостворені німецькі держави не лише підкорювали місцеві племена, але й були важливими торговельними партнерами для руських і польських князівств. Наприклад, у Новгороді німецькі купці скуповували хутро і віск, а продавали ремісничі вироби.

У Грюнвальдській битві брали участь багато вихідців з українських земель. Владислав ІІ Ягайло та Вітовт привели на поле битви 90 кінних хоругов (одна хоругва налічувала 200—600 вершників). Щонайменше 17 хоругов були набрані з українських етнічних земель (15—20 % союзної армії). Предки українців, імовірно, також становили єдину «молдавську» хоругву, що взяла участь у битві. Господар Молдавського князівства володів Шипинською землею (сучасна Буковина) на правах васала польського короля. Командував підрозділом «руський» боярин Хотько Цецинський. Крім того, сім хоругов були татарськими (їх привів васал Вітовта хан Джелал ад-Дін).