§ 10. Людина в середньовіччі

Із «П’яти книг історії свого часу» бургундського ченця Рауля Глабера (985 — близько 1047 рр.)

…У наступному році голод по всій землі став ще більший, і загибель загрожувала майже всьому роду людському. У погоді настало таке безчестя, що не можна було вибрати днів, які сприяли б посіву або збиранню хліба, бо посіви були залиті водою… Йшли невпинно дощі, вся земля була така залита, що протягом трьох років не можна було знайти борозни, придатної для посіву. А на час жнив бур’янами і проклятим куколем заросли всі поля. Міра насіння, де воно сходило, давала… ледве-ледве жменю… Коли поїли всю худобу й птицю і голод став ще сильніше душити людей, вони стали жерти мертвечину і робити інші нечувані речі. Щоб утекти від загрози смерті, дехто викопував лісове коріння і водорості, але все було марно…

Працюємо в парах. Обговоріть і дайте відповіді на запитання. 1. Які факти наводить автор джерела? 2. Які висновки можна зробити за ними про масштаби «великого голоду» і його вплив на населення тогочасної Європи?

Сучасний український історик отець Орест-Дмитро Вільчинський стверджував, що в середньовіччі більшість європейського населення приділяла достатньо уваги гігієні. Вважалося, що тілесна чистота є виконанням заповіді Святого Письма дбати про своє тіло як «храм Духу Святого». Усі верстви середньовічного суспільства милися щонайменше раз на тиждень. Більшість людей розуміла, що хвороби передаються від хворих до здорових людей через особистий контакт, і тому саме в добу середньовіччя з’явилося перше уявлення про карантин. Уживати їжу, попередньо не помивши руки, вважалося ознакою дикунства.